Консультації

Консультації органам місцевого самоврядування надають регіональні консультанти Офісів реформ в РВ АМУ перейти до контактів.

Надані консультації
Запитай експерта

Працюю в управлінні соціального захисту населення 20 років. Чи маю право на виплату грошової винагороди за вислугу років?

Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III встановлено, що посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень, а умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначено структуру заробітною плати, яку отримує працівник за виконану роботу і яка складається з наступних складових:

1. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

2. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

3. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Підзаконним нормативно-правовим актом, який визначає конкретні умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування та входить до системи законодавства України про працю, є Постанова КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268.

Відповідно до пп.4) п. 3 Постанови № 268 надбавка за вислугу років має виплачуватися «державним службовцям, посадовим особам органів місцевого самоврядування у відсотках до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг (спеціальне звання) і залежно від стажу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування в таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків».

Враховуючи імперативність норм пп.4) п. 3 Постанови № 268 щодо виплати надбавки за вислугу років, така надбавка є складовою заробітної плати посадової особи місцевого самоврядування і має виплачуватися в обов’язковому порядку.

Про допустимість доказів у адміністративних справах, пов’язаних з корупцією

У світлі анонсованого посилення боротьби з корупцією, наявністю великої кількості спеціальних суб’єктів у сфері протидії корупції та наявної тенденції до пошуку «корупціонерів на низах», актуальним є питання захисту посадових осіб органів місцевого самоврядування під час провадження таких справ.

Не секрет, що найбільший «активіст» серед спеціальних суб’єктів у сфері протидії корупції – це Департамент захисту економіки Національної поліції України. Аналізуючи судову практику з розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, можна зробити висновок, що переважно саме на підставі протоколів Департаменту захисту економіки Нацполіції України судами виносилися постанови. При цьому, у більшості випадків суди або притягували до відповідальності осіб або припиняли провадження з підстав пропущення строків притягнення до адміністративної відповідальності. Лише в поодиноких випадках суди звертали увагу на спосіб та підстави отримання доказів та надавали правову оцінку законності їх отримання.

Отже, акцентуємо увагу осіб, які є суб’єктами відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією, на такому:

Закон України «Про запобігання корупції» є спеціальним законом у системі законодавства України, який визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні
відповідно до положень статей 4, 6 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) має спеціальний статус і лише воно наділено правом проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушень вимог антикорупційного Закону
виключно після проведення перевірки НАЗК та направлення висновку НАЗК спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, в тому числі і Національній поліції та її підрозділам, у останніх виникають повноваження на складення протоколу про адміністративне правопорушення (п. 1, 2 Р VІ Порядку проведення перевірок Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженого рішенням №2 від 11.08.2016 року)
складені без висновку НАЗК протоколи, будучи доказом, не можуть бути допустимим доказом, оскільки отримані з порушенням процедури – відсутності висновку НАЗК та відсутності повноважень на самостійне здійснення перевірки дотримання антикорупційного законодавства.

При підготовці частково використано матеріали статті

Прошу надати консультацію з наступного питання. На підставі звернення ФОП, на сесії міської ради було прийнято рішення. Міський голова скористався правом вето та своїм розпорядженням зупинив дію прийнятого рішення та скликав позачергову сесію, але засідання не відбулося, оскільки на засідання прибуло менше половини депутатів від загального складу раду. Чи повинен міський голова повторне скликати сесію щодо розгляду ветованого рішення ради, і скільки разів іще він може скликати позачергову сесії з даного питання?

З аналізу частини четвертої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» можна зробити висновок, що у даному випадку у міського голови не виникає обов’язку вдруге скликати сесію ради для повторного розгляду рішення. За умови дотримання міським головою процедури та строків зупинення рішення/скликання ради/внесення рішення на повторний розгляд, вважається, що він виконав вимоги Закону.
Цією ж нормою Закону на раду покладено саме обов’язок (а не право) зібратися для повторного розгляду рішення, яке було зупинене міським головою. Відсутність відповідної кількості депутатів на сесії ради, що унеможливило розгляд питання, має кваліфікуватися як бездіяльність ради (не проведення без поважних причин сесії у строки, встановлені цим Законом, або не вирішення питання, віднесеного до відання ради).
З огляду на викладені обставини, якщо рада з підстав відсутності кворуму не змогла відхилити зауваження міського голови та не підтвердила своє попереднє рішення, воно зі спливом двотижневого строку від дати внесення міським головою на повторний розгляд ради вважається таким, що не набрало чинності.

Працівник написала заяву на відпустку. Керівник установи, в усній формі повідомив їй, що надасть відпустку лише у тому разі, коли працівниця допише у цій заяві "з подальшим звільненням". Працівниця написала, і керівник подав заяву до наказу. У той же день, ця працівниця відкликала своє "подальше звільнення" у письмовій заяві. Проте, керівник заяву про відкликання не пускає в хід. Як діяти у даній ситуації? Наказ про відпустку готувати?

Насамперед хочемо звернути Вашу увагу на те, що у кожному конкретному випадку припинення трудових відносин, суди мають з’ясовувати яка правова підстава була застосована сторонами. Із тексту запитання не зрозуміло чи зазначала особа в заяві про припинення трудових відносин підставу їх припинення. З огляду на формулювання питання, можливо припустити, що або працівниця просила припинити трудові відносини за угодою сторін, або ж за власної ініціативи.

Отже, у разі, якщо під підставою припинення трудових відносин малося на увазі угода сторін, відповідно до якої сторони погодили дату припинення таких відносин, то відкликання своєї згоди з боку працівниці, не має юридичного значення. За таких обставин має готуватися розпорядження про надання відпустки та подальшого звільнення.

Якщо, як підстава припинення трудових відносин вказувалося особисте бажання працівниці, то у такому разі працівниця має повне право відкликати свою заяву і звільнення не відбувається. Проте роботодавець не має права не надати працівниці відпустку, якщо така відпустка запланована згідно графіків відпусток.

Особа подала декларацію через сайт НАЗК типу "КАНДИДАТА НА ПОСАДУ" перед проходженням конкурсу на заміщення вакантної посади посадової особи місцевого самоврядування. Чи повинна така особа, після перемоги у конкурсі, перед призначенням на посаду подати ЩОРІЧНУ декларацію за минулий рік?

Загальні вимоги щодо обов’язку подання декларацій особами, які претендують на зайняття вакантної посади в органі місцевого самоврядування, передбачені в абз. 1 частини 3 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII. Ключовим визначенням терміну подання відповідної декларації є «... до призначення або обрання на відповідну посаду…». З урахуванням Роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.08.2016 р. №3 (із змінами та доповненнями) вважаємо, що саме у переможця конкурсу виникає обов’язок подання декларації особи, яка претендує на зайняття вакантної посади «Кандидат на посаду». При цьому така декларація має бути подана не пізніше заяви про призначення на посаду.
Слід відзначити, що інших особливостей щодо процедури подання декларацій для кандидатів на вакантну посаду в органах місцевого самоврядування законодавством не передбачено, як це передбачено для кандидатів на зайняття вакантної посади державної служби. Саме Законом України «Про державну службу» (стаття 25) передбачено обов’язок особи, яка бажає зайняти вакантну посаду державної служби, подання щорічної декларації разом із заявою про участь у конкурсі і декларацію як кандидата на посаду із зазначенням конкретної назви посади після перемоги у конкурсі.
Водночас звертаємо Вашу увагу, що офіційні роз’яснення з питань декларування має право надавати виключно Національне агентство з питань запобігання корупції як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізацію державної антикорупційної політики.

Чи можна сесією сільської ради 9 ранг змінить на 13 ранг?

Не можна. Статтею 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-III прямо заборонено радам чи сільським, селищним, міським головам, головам обласних, районних, районних у містах радах позбавляти посадових осіб органів місцевого самоврядування рангів. Таке право надано виключно суду.

Чи може міський голова винести на розгляд ради питання щодо встановлення премїй секретарю ради та його заступникам ?

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих, територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.

Частиною третьою ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Основним підзаконним нормативним актом, який регулює відносини у сфері оплати праці посадових осіб органів місцевого самоврядування є Постанова КМУ № 268 від 09.03.2006 № 268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів.

Як вбачається зі структури нормативних актів, на підставі яких організовується оплата праці, локальні акти з питань праці приймаються на підставі законодавства і не мають суперечити нормам, викладеним в нормативно-правових актах вищої юридичної сили.

У міській раді на даний час діють два локальних нормативних акта з питань праці – Положення про преміювання від 2012 року та колективний договір від 2016 року. Обидва документа по різному визначають механізм преміювання секретаря ради та суб’єкта, який здійснює преміювання, а також лише в одному закріплений механізм преміювання заступників міського голови. З огляду на ієрархію нормативно-правових актів за їх юридичною силою обидва документа не відповідають положенням абз. 3 п.6 Постанови КМУ № 268 «Преміювання секретарів сільських, селищних, міських рад, заступників сільських, селищних, міських голів, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, старост, установлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірах, визначених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці за рішенням сільського, селищного, міського голови». Отже, підзаконним нормативно-правовим актом здійснення преміювання секретаря та заступників міського голови віднесено до повноважень міського голови.

В даній ситуації вважаємо, що було б доречніше затвердити рішенням міської ради певні критерії преміювання та розмір премій, шляхом внесення змін до існуючого Положення або ж шляхом прийняття нового. Зазначене упорядкує існуючий конфлікт між локальними актами з питань праці та визначить певні або особливі критерії преміювання для секретаря ради та заступників.

Чи обов'язково виствітлювати на сайті міської ради 1.усі посадові обов'язки працівників установи; 2. чи повинні зберігатися проекти рішень сесій та виконкому після їх прийняття. Якщо згідно "порядку забезпечення доступу до публічної інформації" та Регламенту роботи ради це не передбачено.

1. Перелік інформації, яка обов’язково має розміщуватися на сайті,
визначений у статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Там, зокрема, передбачено оприлюднення інформації про організаційну
структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями
діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів,
порядок та механізм їх витрачання тощо) розпорядників інформації (п.1
частини 1) та про основні функції регіональних підрозділів суб’єктів владних
повноважень (п. 11 частини 1). Але не вимагається розміщувати інформацію про
посадові обов’язки працівників установи. Отже, посадові інструкції
працівників на сайті можуть бути розміщені, але законом це не вимагається.
2. Частиною 3 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної
інформації» передбачено оприлюднення проектів нормативно-правових актів,
рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними
розпорядниками, не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою
прийняття. Оприлюднення проектів здійснюється для можливості ознайомлення з
ними зацікавленої громадськості та внесення пропозицій щодо їх
удосконалення. Інформація про врахування думки громадськості в остаточно
прийнятому документі, про хід його погодження, отримані та враховані чи не
враховані зауваження може являти публічний інтерес. Тому необхідність, місце
та терміни зберігання проектів рішень після їх прийняття в залежності від
їхньої цінності має визначатися внутрішніми документами відповідних органів
місцевого самоврядування. При цьому слід керуватися наказом Мінюсту,
розміщеним за цією адресою
https://www.osgrm.ua/posibnyky-video/zakony-pro-arhivy/pro-zatverdzhennya-pravyl-organizatciyi-dilovodstva-ta-arkhivnogo-zberigannya-dokumentiv/

Чи обов’язково має бути номер на печатці старостинського округу? Крім цього планується, що спеціалісти відділу надання адміністративних послуг, які працюють у старостинських округах, будуть проводити в селах державну реєстрацію актів цивільного стану. Якою гербовою печаткою (з номером чи без) вони мають користуватися?

Поставлені питання врегульовані наказом Мін'юсту від 11.11.2011 року №
3306/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими
особами органів місцевого самоврядування".
Як витікає з цього наказу, печатка кожного старости повинна мати номер, яким
вона відрізняється від номерів печаток інших старост.
Нотаріальні дії, вчинювані іншими уповноваженими на те посадовими особами
органу місцевого самоврядування, посвідчуються гербовою печаткою
відповідного органу місцевого самоврядування - тобто, як можна розуміти,
ради або її виконавчого комітету.
Раджу ознайомитися з повним текстом зазначеного наказу, розміщеним за
адресою. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1298-11

У зв'язку із початком передвиборчої агітації, чи повинні політичні партії і представники кандидатів у президента звертатися до місцевих рад, щодо отримання дозволу на розміщення на території ради агітаційного намету і яка повинна бути відповідь місцевої ради.

Законами "Про вибори Президента України" та "Про вибори народних депутатів
України" лише передбачено таку форму агітації, як "встановлення агітаційних
наметів", однак в цих законах відсутні будь-які норми, які б регулювали таке
встановлення.
В той же час частиною 5 статті 55 закону "Про місцеві вибори" передбачено,
що "встановлення агітаційних наметів для проведення заходів передвиборної
агітації ... не потребує повідомлення чи отримання будь-яких дозволів від
органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування".
Тож, вважаю, до ради ніхто не має з цього питання звертатися за дозволом.
Патрульна поліція може, на мій погляд, робити агітаторам зауваження, якщо
встановлений намет заважає руху транспорту чи пішоходів.

Вертикальні вкладки

Пошукова форма