Консультації

Консультації органам місцевого самоврядування надають регіональні консультанти Офісів реформ в РВ АМУ перейти до контактів.

 

Працівник селищної ради під час позачергових виборів народних депутатів був обраний головою ДВК, розпорядженням голови був увільнений від виконання службових обов'язків на період виборчого процесу, з 05.07.2019 до дня припинення повноважень виборчої комісії. Чи потрібно оформлювати розпорядження про початок виконання службових обов’язків де прописувати що працівник вважається таким, що приступив до виконання службових обов’язків з 10 серпня 2019 року. Чи достатньо буде надати у бухгалтерію довідку про виконання обов’язків члена виборчої комісії, де вказано період роботи голови ДВК.

Оскільки у розпорядженні голови було зазначено, що службовець тимчасово увільняється від виконання службових обов’язків на період виборчого процесу, а саме до припинення повноважень виборчої комісії, достатньо буде надати належним чином оформлену довідку, в якій буде зазначена дата припинення повноважень комісії. Поновлення виконання службових обов’язків у такому випадку буде відбуватися автоматично.

Доброго дня! Просимо надати консультацію з наступного питання. Згідно абзацу 4 статті 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради приймаються шляхом затвердження відповідною радою. Чи може міський голова, своїм розпорядженням , звільнити керуючого справами виконавчого комітету за невиконання його доручень та обовязків визначених рішенням виконавчого комітету "Про розподіл функціанальних обовязків, між міським головою, секретарем... та керуючим справами виконкому"?

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Частиною третьою статті 147-1 КЗпП України визначено, що працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (абз. 3 ч.1 ст. 10) визначено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою.

Таким чином звільнення з посади керуючого справами виконавчого комітету міської ради, як захід дисциплінарного стягнення, має відбуватися на підставі рішення відповідної ради.

 

Додатком 52 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №525 «Про внесення змін у додатки до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. №268» передбачено посаду лише заступника голови ради. Посада заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів в даному додатку відсутня. Чи правомірно вважати відсутність посади у додатку 52 Постанови як крок до скорочення посади у штатному розписі?

Організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Конституцією України, Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Усі інші питання, не врегульовані законодавчими актами, регулюються підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ієрархії нормативно-правових актів за їх юридичною силою у правовій системі України, підзаконні нормативно-правові акти не можуть суперечити актам законодавства і застосовуються до тих правовідносин, які не врегульовані законодавчими актами.

Законами України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (№ 2493-III) та  «Про місцеве самоврядування в Україні» (№ 280/97-ВР) не передбачено і не було передбачено  в структурі районних у містах радах такої посади як «Заступник голови ради з питань діяльності виконавчого органу». Зокрема, статтею 56 Закону № 280/97-ВР чітко встановлено, що   районна, районна у місті рада обирає заступника голови, а обласна рада – заступників голови, виключно з числа депутатів відповідної ради. З цього положення випливає, що призначення/обрання інших заступників голови відповідної ради не з числа депутатів, не відповідає приписам Закону № 280/97-ВР.

 Постанова Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 р. (зі змінами) є підзаконним нормативно-правовим актом, який регулює виключно правовідносини у сфері оплати праці посадових та службових осіб органів місцевого самоврядування. Даним нормативно-правовим актом не регулюються правовідносини щодо системи місцевого самоврядування, організації та діяльності, правового статусу  органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Внесення Постановою КМУ від 19.06.2019 р. № 525 змін до Постанови КМУ від 09.03.2006 р. № 268, є приведенням положень останньої у відповідність з положеннями Закону № 280/97-ВР.

Таким чином, штатний розпис районної у місті ради має бути приведений у відповідність до законодавства шляхом затвердження його у новій редакції без посади «Заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів ради».

 

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №525 «Про внесення змін у додатки до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. №268» внесено зміни у додатки до постанови №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Додатком 52 Постанови передбачено оклад для посади лише заступника голови ради, посада заступника голови районної в місті ради з питань діяльності виконавчих органів в даному додатку відсутня. Чи можна вважати дані посади аналогічними та встановлювати їм однаковий посадовий оклад?

Організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Конституцією України, Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Усі інші питання, не врегульовані законодавчими актами, регулюються підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ієрархії нормативно-правових актів за їх юридичною силою у правовій системі України, підзаконні нормативно-правові акти не можуть суперечити актам законодавства і застосовуються до тих правовідносин, які не врегульовані законодавчими актами.

Законами України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (№ 2493-III) та  «Про місцеве самоврядування в Україні» (№ 280/97-ВР) не передбачено і не було передбачено  в структурі районних у містах радах такої посади як «Заступник голови ради з питань діяльності виконавчого органу». Зокрема, статтею 56 Закону № 280/97-ВР чітко встановлено, що   районна, районна у місті рада обирає заступника голови, а обласна рада – заступників голови, виключно з числа депутатів відповідної ради. З цього положення випливає, що призначення/обрання інших заступників голови відповідної ради не з числа депутатів, не відповідає приписам Закону № 280/97-ВР.

 Постанова Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 р. (зі змінами) є підзаконним нормативно-правовим актом, який регулює виключно правовідносини у сфері оплати праці посадових та службових осіб органів місцевого самоврядування. Даним нормативно-правовим актом не регулюються правовідносини щодо системи місцевого самоврядування, організації та діяльності, правового статусу  органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Внесення Постановою КМУ від 19.06.2019 р. № 525 змін до Постанови КМУ від 09.03.2006 р. № 268, є приведенням положень останньої у відповідність з положеннями Закону № 280/97-ВР.

Таким чином, у структурні і штаті районної у місті ради посада «Заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів ради» не передбачена законодавством України. Відповідно не можна вважати посаду «Заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів ради» аналогічною посаді «Заступника голови районної у місті ради».

 

Просимо надати розяснення з наступного питання. Селищна рада відповідно до свого рішення утворила комунальний заклад " Селищний центр фізичної культури і спорту", даний заклад не є позашкільним навчальним закладом. До штатного розпису закладу введено посади інструкторів з фізкультури. Наразі готуєм колективний договір даного заклуду. Підскажіть яку додаткову відпустку ми можем визначити для інструкторів фізкультури, чи у них буде тільки щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні.

Статтею 74 Кодексу законів про працю України (далі ― КЗпП) і ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР , передбачено надання громадянам, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, щорічні (основна та додаткові) відпустки. Якщо спеціальним законом для певної категорії працівників не встановлена інша тривалість щорічної основної відпустки, то її тривалість має становити 24 календарних дні.

Надання певним категоріям працівників більш тривалої щорічної відпустки можливе за рахунок надання щорічної додаткової відпустки.

Види щорічних додаткових відпусток

Згідно зі ст. 76  КЗпП України  і ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки» до щорічних додаткових відпусток належать відпустки:

  • за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці відповідно до Списку № 1  (ст. 7 Закону про відпустки);
  • за особливий характер праці згідно зі Списком № 2  і працівникам із ненормованим робочим днем (ст. 8 Закону про відпустки);
  • інші відпустки, передбачені законодавством.

 

Оскільки посада інструктора з фізкультури передбачена у комунальному закладі, який не є позашкільним навчальним закладом, вона не входить до затверджених Списків № 1 та № 2. Відповідно не можливо надати такій категорії працівників додаткову щорічну відпустку з цих підстав. У даному випадку, на наш погляд, залишається варіант надання щорічної додаткової відпустки  працівникам з ненормованим робочим днем.  

У режимі ненормованого робочого дня працівники виконують роботу понад нормальну тривалість робочого часу. У законодавстві не встановлена тривалість перепрацювань, що допускаються для виконання трудових обов’язків та кількість випадків таких перепрацювань понад нормальний робочий день. Усе залежить від характеру і обсягу виконуваної роботи.

Разом з тим, як зазначено в Рекомендаціях № 7, такі перепрацювання не можуть бути систематичними.

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності може застосовуватися для керівників, фахівців і працівників, а саме для осіб:

  • праця яких не піддається точному обліку в часі;
  • робочий час яких за характером роботи ділиться на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
  • які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Конкретний перелік професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, на кожному підприємстві визначається колективним договором (п. 7 Рекомендацій № 7).

Зазвичай список професій, посад працівників з ненормованим робочим днем із зазначенням конкретної тривалості відпустки у межах її семиденної тривалості, тобто від 1 до 7 днів включно, затверджується на підприємстві як додаток до колективного договору. 

Заступника міського голови (виборна посада, затверджувалась на сесії міськради) було обрано народним депутатом. Як правильно перевести посадовця на іншу посаду? Чи потрібно скликати сесію для звільнення (переведення) посадовця?
У даному випадку правовідносини щодо реалізації права на зайняття виборної посади та припинення перебування на виборній посаді врегульовано законодавством України про працю та спеціальними законами: «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 № 2790-XII, «Про вибори народних депутатів України» від 17.11.2011 №4061-VI, «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III.
Пункт 5 частини першої статті 36 КЗпП України містить дві загальні самостійні підстави для припинення трудового договору – переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.
При цьому, спеціальна норма, що міститься в Законі України №4061-VI (частина друга статті 100), передбачає, що «офіційне оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів є підставою для звільнення з роботи (посади), не сумісної з депутатським мандатом, та прийняття рішення про припинення дії іншого представницького мандата особи, обраної депутатом
Оскільки посада заступника міського голови є виборною (абз. 4 ч. 1 ст. 10 Закону № 2493-III), хоч і без представницького мандату, рішення про припинення служби на цій посаді має прийматися тим органом, який затверджував особу на відповідну посаду, тобто радою.
Поряд з цим звертаємо увагу, що у даному випадку не може йти мова про переведення працівника, а виключно у зв’язку з переходом на виборну посаду.
Працюю в управлінні соціального захисту населення 20 років. Чи маю право на виплату грошової винагороди за вислугу років?
Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»  від 07.06.2001 № 2493-III встановлено, що посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень, а умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначено структуру заробітною плати, яку отримує працівник за виконану роботу і яка складається з наступних складових:
1. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
2. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
3. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
              Підзаконним нормативно-правовим актом, який визначає конкретні умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування та входить до системи законодавства України про працю, є Постанова КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268.
Відповідно до пп.4) п. 3 Постанови № 268 надбавка за вислугу років має виплачуватися «державним службовцям, посадовим особам органів місцевого самоврядування у відсотках до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг (спеціальне звання) і залежно від стажу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування в таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків».
Враховуючи імперативність норм пп.4) п. 3 Постанови № 268 щодо виплати надбавки за вислугу років, така надбавка є складовою заробітної плати посадової особи місцевого самоврядування і має виплачуватися в обов’язковому порядку.
 
Про допустимість доказів у адміністративних справах, пов’язаних з корупцією
У світлі анонсованого посилення боротьби з корупцією, наявністю великої кількості спеціальних суб’єктів у сфері протидії корупції та наявної тенденції до пошуку «корупціонерів на низах», актуальним є питання захисту посадових осіб органів місцевого самоврядування під час провадження таких справ.
Не секрет, що найбільший «активіст» серед спеціальних суб’єктів у сфері протидії корупції – це Департамент захисту економіки Національної поліції України. Аналізуючи судову практику з розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, можна зробити висновок, що переважно саме на підставі протоколів Департаменту захисту економіки Нацполіції України судами виносилися постанови. При цьому, у більшості випадків суди або притягували до відповідальності осіб або припиняли провадження з підстав пропущення строків притягнення до адміністративної відповідальності. Лише в поодиноких випадках суди звертали увагу на спосіб та підстави отримання доказів та надавали правову оцінку законності їх отримання.
Отже, акцентуємо увагу осіб, які є суб’єктами відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією, на такому:
  • Закон України «Про запобігання корупції» є спеціальним законом у системі законодавства України, який  визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні
  • відповідно до положень статей 4, 6 Закону України «Про запобігання корупції»  Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) має спеціальний статус і лише воно наділено правом проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушень вимог антикорупційного Закону
  • виключно після проведення перевірки НАЗК та направлення висновку НАЗК спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, в тому числі і Національній поліції та її підрозділам, у останніх виникають повноваження на складення протоколу про адміністративне правопорушення (п. 1, 2 Р VІ Порядку проведення перевірок Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженого рішенням №2 від 11.08.2016 року)
  • складені без висновку НАЗК протоколи, будучи доказом, не можуть бути допустимим доказом, оскільки отримані з порушенням процедури – відсутності висновку НАЗК та відсутності повноважень на самостійне здійснення перевірки дотримання антикорупційного законодавства.
При підготовці частково використано матеріали статті
Прошу надати консультацію з наступного питання. На підставі звернення ФОП, на сесії міської ради було прийнято рішення. Міський голова скористався правом вето та своїм розпорядженням зупинив дію прийнятого рішення та скликав позачергову сесію, але засідання не відбулося, оскільки на засідання прибуло менше половини депутатів від загального складу раду. Чи повинен міський голова повторне скликати сесію щодо розгляду ветованого рішення ради, і скільки разів іще він може скликати позачергову сесії з даного питання?

З аналізу частини четвертої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» можна зробити висновок, що у даному випадку у міського голови не виникає обов’язку вдруге скликати сесію ради для повторного розгляду рішення. За умови дотримання міським головою процедури та строків зупинення рішення/скликання ради/внесення рішення на повторний розгляд, вважається, що він виконав вимоги Закону. 
Цією ж нормою Закону на раду покладено саме обов’язок (а не право) зібратися для повторного розгляду рішення, яке було зупинене міським головою. Відсутність відповідної кількості депутатів на сесії ради, що унеможливило розгляд питання, має кваліфікуватися як бездіяльність ради (не проведення без поважних причин сесії у строки, встановлені цим Законом, або не вирішення питання, віднесеного до відання ради). 
З огляду на викладені обставини, якщо рада з підстав відсутності кворуму не змогла відхилити зауваження міського голови та не підтвердила своє попереднє рішення, воно зі спливом двотижневого строку від дати внесення міським головою на повторний розгляд ради вважається таким, що не набрало чинності.

 

Працівник написала заяву на відпустку. Керівник установи, в усній формі повідомив їй, що надасть відпустку лише у тому разі, коли працівниця допише у цій заяві "з подальшим звільненням". Працівниця написала, і керівник подав заяву до наказу. У той же день, ця працівниця відкликала своє "подальше звільнення" у письмовій заяві. Проте, керівник заяву про відкликання не пускає в хід. Як діяти у даній ситуації? Наказ про відпустку готувати?
Насамперед хочемо звернути Вашу увагу на те, що у кожному конкретному випадку припинення трудових відносин, суди мають з’ясовувати яка правова підстава була застосована сторонами. Із тексту запитання не зрозуміло чи зазначала особа в заяві про припинення трудових відносин підставу їх припинення. З огляду на формулювання питання, можливо припустити, що або працівниця просила припинити трудові відносини за угодою сторін, або ж за власної ініціативи.
Отже, у разі, якщо під підставою припинення трудових відносин малося на увазі угода сторін, відповідно до якої сторони погодили дату припинення таких відносин, то відкликання своєї згоди з боку працівниці, не має юридичного значення. За таких обставин має готуватися розпорядження про надання відпустки та подальшого звільнення.
Якщо, як підстава припинення трудових відносин вказувалося особисте бажання працівниці, то у такому разі працівниця має повне право відкликати свою заяву і звільнення не відбувається. Проте роботодавець не має права не надати працівниці відпустку, якщо така відпустка запланована згідно графіків відпусток.

Вертикальні вкладки

 

 

  

Сторінку розроблено в рамках проекту
«Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (ПУЛЬС)