Консультації
Для того щоб повноцінно управляти (мати всі правомочності – володіння, користування та розпорядження, визначені Цивільним кодексом України) соціально-культурними обʼєктами, місцева рада має прийняти такі обʼєкти не на баланс (це лише бухгалтерський облік), а прийняти ці обʼєкти у власність (взяти у користування) у встановленому порядку. Вже на підставі акту приймання-передачі майна від однієї ради до іншої майно буде включено у відповідний баланс («взято на балансовий облік»). Поняття, порядок ведення балансу визначається Національним положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2009 № 1541 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2010 № 1629), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.01.2011 за № 95/18833.
Баланс (Звіт про фінансовий стан) – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобовʼязання і власний капітал. Бухгалтерський баланс будують у вигляді двосторонньої таблиці, яка складається з двох частин – активу і пасиву. В активі балансу відображають дані, які характеризують наявність, розміщення та стан майна, а в пасиві – показники, які характеризують джерела утворення цього майна і його цільове призначення. Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому. Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Усі показники балансу підприємства моментні і характеризують його фінансовий стан за активами і зобов’язаннями на певний момент часу, як правило, на кінець останнього дня звітного періоду (місяця, кварталу, року). Мета складання Балансу – надання користувачам повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Баланс дає можливість визначити склад та структуру майна підприємства, ліквідність та оборотність засобів, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості та інші показники. Отримання такої інформації – необхідна умова для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінки ефективності майбутніх вкладень капіталу та ступеня фінансових ризиків.
Отже, селищна рада ОТГ не може прийняти рішення попередньою датою, що передує даті проведення сесії та до прийняття обʼєктів у власність на підставі акту приймання-передачі майна від однієї ради до іншої.
Додатково інформацію з порушеного питання можете почитати у Практичному посібнику за посиланням –https://www.auc.org.ua/sites/default/files/library/mod6nweb.pdf
Аналітичний центр АМУ
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.
Згідно з наказом Головного управління державної служби України від 29 грудня 2009 року № 406 «Про затвердження Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування начальник управління, відділу (самостійного), іншого виконавчого органу міської (районної в місті) ради повинен, окрім іншого, мати повну вищу освіту відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста.
Оскільки начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Вашої громади має освіту культуролога, він може виконувати функціональні обовʼязки керівника цього органу.
Аналітичний центр АМУ
Згідно зі статтею 89 Бюджетного Кодексу України видатки на дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, школи естетичного виховання дітей, фізичну культуру і спорт, зокрема на утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів, належать до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 51 Закону України «Про освіту» вихованці, учні мають гарантоване державою право на вибір навчального закладу, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних програм, позакласних занять. Це право також закріплено у пункті 26 Положення про позашкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 433 від 06.05.2001 року. Варто також зауважити, що відповідно до пункту 2 цього Положення позашкільний навчальний заклад, окрім інших нормативно-правових актів, у своїй діяльності керується рішеннями місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.Оскільки районна рада є розпорядником коштів громади району, вона має забезпечувати права своєї громади на власні повноваження, визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Підпунктом 2 пункту «а» статті 32 цього Закону регулюються повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема у сфері освіти, культури, фізкультури і спорту. Йдеться про сприяння органами місцевого самоврядування діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій. Відповідно до частини шостої статті 10 Закону України «Про позашкільну освіту» місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції затверджують обсяги фінансування комунальних позашкільних навчальних закладів не нижче мінімальних нормативів, визначених в установленому порядку спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання. Також забезпечують збереження і зміцнення матеріально-технічної бази позашкільних навчальних закладів, розвиток їх мережі. Якщо орган місцевого самоврядування вважає за недоцільне створювати окрему мережу позашкільних навчальних закладів для надання послуг позашкільної освіти, а члени такої територіальної громади користуються послугами інших громад, у даному випадку району, то для забезпечення потреб учнів ОТГ варто скористатись нормою статті 93 Бюджетного кодексу України. Відповідно до неї місцева рада може передати кошти на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету. При цьому слід урахувати, що передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною зі сторін, і укладання договору. Всі договори про передачу коштів між місцевими бюджетами згідно з такими рішеннями укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.
Отже, вважаємо, що з метою забезпечення гарантованого законодавством права учням ОТГ на позашкільну освіту у навчальному закладі, засновником якого є районна рада, слід прийняти спільне рішення місцевими радами району та ОТГ про фінансування із місцевих бюджетів обох громад видатків на утримання позашкільних навчальних закладів з урахуванням кількості здобувачів освіти та фактичної вартості утримання 1 вихованця у закладі на рік.Аналітичний центр АМУ
Відповідно до статті 45 Житлового кодексу УРСР у першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов, у тому числі, інвалідам праці I і II груп. Тобто, інвалід другої групи підлягає постановці на квартирний облік як особа, яка користується правом першочергового одержання жилого приміщення.
Відповідно до частини третьої статті 53 Конституції України громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Згідно з абзацом другим частини першої статті 4 Закону України «Про вищу освіту» громадяни України мають громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за кошти державного або місцевого бюджету. Окрім того, абзацом третім частини першої статті 4 цього ж Закону передбачено можливість громадянам України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мати право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах за тим самим ступенем освіти, за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів. Процедура відшкодування передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 658 від 26.08.2015 року «Про затвердження Порядку відшкодування коштів державного або місцевого бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців».
Отже, зважаючи на те, що особа скористалась своїм конституційним правом і здобула першу вищу освіту за бюджетні кошти, другу вищу освіту вона може здобувати за кошти державного бюджету лише за умови відшкодування до державного бюджету коштів за першу вищу освіту.
Поряд із тим зауважуємо, що органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування згідно з статтею 7 Бюджетного кодексу України та статтею 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон) мають право самостійно визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 26 Закону сільські, селищні, міські ради мають право затверджувати програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільові програми з інших питань місцевого самоврядування.
Статтею 91 Бюджетного кодексу України надано право органам місцевого самоврядування передбачати у місцевих бюджетах кошти на фінансування програм, з виконання власних повноважень, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою згідно із законом.
Враховуючи зазначене, фінансування заходів щодо отримання необхідної освіти для фахівців територіальної громади можливе за рахунок власних коштів місцевого бюджету за умови прийняття відповідної програми та передбачення необхідних видатків у рішенні про місцевий бюджет.
Згідно статті 322 Цивільного кодексу України, на власника майна покладається тягар його утримання. Таким чином встановлюється обов'язок власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, зокрема: пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Окремими законодавчими актами, відповідальність власника за збереження належного йому майна передбачається додатково. Так стаття 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» прямо передбачає обов’язок власників приватизованих квартир утримувати їх за свої кошти. А Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлює обов'язок співвласників нести витрати щодо утримання не лише займаних ними приміщень у багатоквартирному будинку, але і щодо їх спільного майна.
Що стосується відповідальності за неналежне виконання власником свого обов’язку – то законодавець передбачив адміністративну відповідальність за такі дії. Так стаття 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, орган місцевого самоврядування повинен розробити та прийняти Правила благоустрою населеного пункту, в яких детально передбачити, зокрема, обов’язки власників об’єктів нерухомого майна щодо належного його утримання. Порушення цих Правил та державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів будуть підставою для притягнення власника до відповідальності, а значить і стимулом до належного утримання майна.
Асоціація міст України розглянула звернення ОТГ щодо процедури передачі закладів соціально-культурної сфери на утримання від органів місцевого самоврядування районного рівня та повідомляє.
Щодо процедури передачі обʼєктів
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, регулюються Бюджетним кодексом України (далі – Кодекс) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.
Згідно з статтею 89 Кодексу, зокрема, видатки на дошкільну освіту та загальну середню освіту належать до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Разом з цим, відповідно до частини 4 пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу видатки визначені підпунктом "а" пункту 2 частини першої статті 89 Кодексу, а також підпунктом "б" пункту 2 в частині утримання навчально-виховних комплексів "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад", за умови, що загальноосвітній навчальний заклад - I ступеня, пунктом 5 частини першої статті 89 Кодексу в частині утримання сільських, селищних та міських палаців і будинків культури, клубів, центрів дозвілля, інших клубних закладів та бібліотек здійснюються сільською, селищною, міською (міста районного значення) радою при прийнятті рішення про передачу коштів на здійснення таких видатків районною радою за зверненням сільської, селищної, міської (міста районного значення) ради шляхом надання міжбюджетного трансферту з районного бюджету бюджетам місцевого самоврядування.
Тобто, у разі відсутності відповідного звернення зазначені вище видатки відповідно до статті 89 Кодексу повинні здійснюватися з районного бюджету. При цьому потрібно обов’язково здійснити передачу закладу з комунальної власності до спільної власності територіальних громад району.
Передача зазначених закладів здійснюється незалежно від стадії бюджетного процесу, адже кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Водночас, відповідно до пункту 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон) прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з пунктами 4 та 8 статті 60 Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління обʼєктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших субʼєктів. Обʼєкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим субʼєктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Тобто здійснення утримання закладів з районного бюджету не тягне за собою обов’язкової передачі права власності. Заклад може лишитися у комунальній власності і використовуватися районною радою на підставі договору оренди або позички. Якщо районна рада відмовляється від належного фінансування таких закладів це є порушенням бюджетного законодавства.
Щодо створення відділів, зокрема органу управління освітою
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання. Отже, рішення про створення відділу освіти (як і інших відділів) приймає рада ОТГ.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління закладами освіти. Однією із функцій управління навчальними закладами (закладами охорони здоровʼя) є розподіл освітньої (як і медичної) субвенції. Згідно з абзацом другим пункту 2 Порядку та умов надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 16, розпорядниками субвенції за місцевими бюджетами є структурні підрозділи з питань освіти і науки, які визначаються рішенням відповідної місцевої ради про такий бюджет, згідно із законодавством. Тобто розпорядник повинен мати статус юридичної особи.
Отже, відділ освіти створюється за рішенням міської ради, а статус юридичної особи повинен мати розпорядник коштів освітньої субвенції, якого визначає міська рада. Зокрема це може бути і виконавчий комітет міської ради, до складу якого входитиме відділ освіти без статусу юридичної особи.
Аналітичний центр АМУ
