Консультації

Консультації органам місцевого самоврядування надають регіональні консультанти Офісів реформ в РВ АМУ перейти до контактів.

 

В.о. старости в результаті виборів старостою не обраний . Чи зберігається за ним заробітна плата до моменту його працевлаштування, але не довше шести місяців, як це передбачено чинним законодавством України для виборних осіб місцевого самоврядування?

Згідно п.2 ст.33 закону України „Про статус депутатів місцевих рад", депутату, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота(посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада), на тому самому, або за згодою депутата, на іншому підприємстві, установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи(посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середньомісячна заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до пункту 5 ст. 12 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені Законом України „Про статус депутатів місцевих рад", поширюються на сільських, селищних, міських голів, якщо інше не передбачено законом.

На в.о. старости, як бачимо, зазначені норми не поширюються. І, очевидно, не можуть поширюватися, бо в них ідеться про виборних осіб, а в.о. старости виборною особою не є.

В.о. старост зазвичай   є колишніми сільськими головами. Однак після припинення їхніх повноважень на виборній посаді ці колишні сільські голови, як і передбачено пунктом 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», отримали іншу рівноцінну роботу – роботу в.о. старости. Тому право на збереження за ними на період не більше шести місяців середньомісячної заробітної плати, яку вони отримували, будучи сільськими головами, на тих із них, що стали в.о. старости, не поширюється.

Прийняття на роботу в ОТГ, де вибори відбудуться у грудні 2016 р. Як регулюються ці питання?

Про прийняття на роботу до органів місцевого самоврядування ОТГ:

1.Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування ОТГ нових працівників на різні посади здійснюється відповідно до статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

2.Щодо службовців, що працювали в тих органах місцевого самоврядування колишніх територіальних громад, які приєднуються до органів місцевого самоврядування ОТГ в порядку реорганізації відповідно до частин четвертої та п’ятої статті 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», рекомендуємо керуватися наступним порядком:

Процедура «легалізації» працівників у новій установі

Відповідно до частини третьої ст. 36 КЗпП України, у разі реорганізації установи, в тому числі шляхом приєднання, дія трудового договору працівника продовжується. Зміна підпорядкованості установи не припиняє дії трудового договору, і в новій установі зберігаються трудові відносини з працівниками (частина друга ст. 36 КЗпП). У цьому разі накази (розпорядження) про продовження трудових відносин не видаються.

У кожній установі кількість працівників, які підлягають персональному обліку, визначається штатним розписом. Отже, в новій установі необхідно внести зміни і доповнення до штатного розпису з урахуванням посад приєднаної установи і оформити їх відповідними наказами.

Якщо структура установи зазнає істотних змін (з'являються нові структурні підрозділи), доцільно затвердити і ввести в дію новий штатний розпис, який має затвердити керівник установи.

Для «легалізації» працівників у новій установі потрібне відповідне рішення керівника установи. Для цього кадрова служба установи, до якої приєднано іншу установу, має видати наказ. Він може бути такого змісту:

«Про зарахування до штатного складу

У зв'язку з реорганізацією (назва колишньої установи) шляхом приєднання до (назва даної установи) в зв’язку з утворенням (назва ОТГ) та на підставі частин 4 і 5 статті 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад»

НАКАЗУЮ:

1. Зарахувати з 5 червня 2009 року до штатного складу (назва установи)

ПІБ – (назва посади);

ПІБ – (назва посади);

.........

2. Відділу кадрів внести відповідні записи до трудових книжок працівників».

 

Копія цього наказу передається до бухгалтерії установи для внесення відомостей на нових працівників.

У трудові книжки працівників вноситься відповідний запис. Про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис, як-от:

«(Назва колишньої установи) з «___» _____ 201_  року реорганізоване шляхом приєднання до (назва даної установи)»

 У графі 4 проставляється підстава про реорганізацію. Такий запис робиться лише у трудових книжках працівників, у яких не змінилася назва професії та істотні умови праці.

Трудові книжки, особові справи та особові картки працівників типової форми № П-2 слід передати установі-правонаступнику за актом приймання-передавання (при цьому вказується кількість аркушів у особових справах).

Особові картки працівників краще заповнити нові, бо сама типова форма № П-2 передбачає найменування установи, табельний номер, назву структурного підрозділу.

В особові справи працівників потрібно вкласти копію наказу про зарахування до штатного складу установи.

На практиці може статися, що після реорганізації установи (приєднання) у вже діючій установі зміняться посадові обов'язки, посадові оклади, режим роботи і найменування посад працівників, тобто істотні умови праці, або ж у штатному розписі не буде передбачено тих чи інших посад. Про це працівників мають попередити за два місяці. Одночасно їм мають запропонувати іншу роботу.

Якщо неможливо зберегти колишні істотні умови праці, а працівник не погоджується продовжувати працювати в нових умовах, трудовий договір припиняється і працівника може бути звільнено за пунктом 6 статті 36 КЗпП.

Працівників можна звільнити з попередньої установи за п. 1 ст. 40 КЗпП у разі, якщо реорганізація супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальностями.

Складено на основі джерела:

Олена Губар. Порядок реорганізації юридичної особи шляхом приєднання:

дії кадрової служби. «Довідник кадровика», жовтень 2009 р., № 10 (88), с. 64

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/DG090868.html

- Чи поширюється обмеження щодо терміну відрядження за кордон для державних службовців, визначених у ст.42 ЗУ "Про державну службу" на посадових осіб місцевого самоврядування? - Чи потрібно рішення сесії для відрядження міського голови за кордон?
  1. В статті 42 Закону України «Про державну службу» відсутнє обмеження щодо терміну відрядження державних службовців саме за кордон. У ньому встановлено обмеження 60 календарними днями загального строку всіх відряджень  протягом календарного року. При цьому зазначено, що час перебування службовця у відрядженнях може бути і більш тривалим за його письмовою згодою.
  2. Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну службу» дія всього цього Закону, а значить і норми його статті 42, на депутатів місцевих рад та посадових осіб місцевого самоврядування не поширюється.
  3. Законами «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування», іншими законами дозвіл сесії на відрядження голови не передбачений. Роль сесії полягає в затвердженні річного місцевого бюджету з передбаченим у ньому певним обсягом коштів, які можуть бути використані на відрядження протягом бюджетного року. Міський голова їздить у відрядження чи направляє туди працівників виконавчого комітету в межах коштів місцевого бюджету, виділених на подібні цілі.

     

 

Щодо кола посадових осіб місцевого самоврядування осіб, які подають у 2016 році декларації за минулий рік через електронну систему подання та оприлюднення декларацій

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» у 2016 році службові особи, які на день початку роботи системи подання та оприлюднення декларацій займають згідно зі статтею 50 цього Закону відповідальне та особливо відповідальне становище, зобов’язані подати щорічні декларації за минулий рік у порядку, встановленому цим Законом, протягом 60 календарних днів після початку роботи системи.

Відповідно до примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» у сфері місцевого самоврядування до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, віднесено осіб, посади яких частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесені до першої - третьої категорій. Тобто мова йде про посади:

Київського, Севастопольського міського голови, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення);

  • голів обласних, районних, районних у містах рад;
  • перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад;
  • заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;
  • керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад.

Вважаємо для даного випадку вказаний перелік посадових осіб вичерпним.

У абзаці третьому пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» не передбачено відповідного обов’язку для суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків. Тому не вбачаємо підстав поширювати такий обов’язок на посадових осіб місцевого самоврядування передбачених пунктом 6 переліку, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.06.2016 № 2.

Чи належить міський голова міста районного значення до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні статті 50 Закону України «Про запобігання корупції»?

Таке питання  задається у зв’язку з необхідністю заповнювати е-декларації.

У примітці до частини другої статті 50 зазначеного закону вказано, що «під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються … особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій».

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про запобігання корупції» посада міського голови міста районного значення до першої-третьої категорії не віднесена. Її віднесено до четвертої категорії посад.

Виходячи з зазначеного, міський голова міста районного значення до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні статті 50 Закону України «Про запобігання корупції», не належить. 

Роз’яснення окремих положень Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у частині процедури відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою

Чи можливо вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою за відсутності підстав для відкликання, визначених у статті 37 Закону та чи будуть легітимними та законними збори виборців з ініціювання про відкликання депутата народною ініціативою за таких обставин?

Перелік підстав для відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, визначений у статті 37 Закону, є вичерпним. Отже, ініціативи з відкликання депутата за відсутності таких підстав чи з інших підстав слід вважати такими, що суперечать Закону, а відповідні збори – нелегітимними.

Якщо немає рішень судів про порушення депутатом місцевої ради законів України, чи мають право виборці вносити пропозицію про відкликання депутата за народною ініціативою?

За відсутності таких рішень судів виборці мають право ініціювати відкликання депутатами з інших підстав, визначених статтею 37 Закону, а саме:

 - пропуск  депутатом  місцевої  ради  протягом  року більше половини  пленарних  засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин, передбачених статтею 10 цього Закону, обов’язків депутата місцевої ради у виборчому окрузі;

-  невідповідність  практичної  діяльності депутата місцевої ради  основним принципам і положенням його передвиборної програми, невиконання  депутатом місцевої ради передбачених статтею 16 Закону зобов’язань звітувати перед виборцями та проводити зустрічі з ними.

Підтвердження судовими рішеннями цих підстав для відкликання депутата закон не передбачає.

Рішення судів про порушення депутатом місцевої ради законів України, які можуть бути підставою для відкликання депутата за народною ініціативою, повинні бути датовані періодом його депутатської каденції чи можуть стосуватися інших періодів?

Підставою для відкликання депутата можуть бути лише такі рішення судів, якими встановлено порушення депутатом закону в період виконання депутатських повноважень під час поточної каденції.

Чи мають право виборці вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою з підстав невідповідності практичної діяльності депутатам основним принципам і положенням його програми, якщо така програма у депутата була відсутня, та враховуючи те, що за Законом України «Про місцеві вибори» наявність такої програми у депутата не є обов’язковою?

Депутати міських рад обираються за списками політичних партій і наявності у них індивідуальних передвиборних програм законодавством не передбачено. Частиною першою статті 38 Закону України «Про місцеві вибори» передвиборна програма не вимагається також від списку кандидатів політичної партії при його реєстрації. Невиконання депутатом програми політичної партії, за виборчим списком якої він балотувався, не може бути підставою для його відкликання за народною ініціативою, оскільки в пункті 3 частини першої статті 37 Закону однозначно йдеться про «його», тобто самого депутата, передвиборну програму.

Якщо депутат місцевої ради обраний у багатомандатному окрузі та був закріплений за своїм територіальним виборчим округом, то виборці якого виборчого округу – багатомандатного чи територіального – можуть збиратися на збори для внесення ініціативи про відкликання депутата за народною ініціативою?

Частиною першою статті 38 Закону однозначно не визначено, про який з округів – багатомандатний чи територіальний – у ній ідеться. Не дає однозначної відповіді на це питання також інші норми Закону. Тому процес відкликання депутата за народною ініціативою може ініціюватися виборцями як багатомандатного, так і територіального округу – тим більше, що останні є водночас і виборцями багатомандатного округу.

Якою має бути відповідно до закону процедура відкликання за народною ініціативою депутата місцевої ради, якщо такий депутат у виборчому списку місцевої організації партії був визначений як перший кандидат?

Якщо такий кандидат під час виборів не закріплювався за територіальним виборчим округом, відкликання такого депутата може ініціюватися лише зборами виборців багатомандатного округу. Для відкликання такого депутата кількість зібраних підписів виборців на підтримку відкликання має бути вищою за виборчу квоту, яка була визначена у   відповідному   багатомандатному   виборчому   окрузі  під  час проведення  виборів  депутатів місцевої ради згідно із Законом України «Про місцеві  вибори».

Чи мають право вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою виборці відповідного виборчого округу, які на час обрання депутата виборцями цього округу не були?

Закон не містить обмежень щодо участі у процесі відкликання депутата виборців залежно від терміну їхнього проживання на території виборчого округу.

Чи можливо вносити на одні збори виборців пропозицію щодо відкликання одночасно двох і більше депутатів місцевої ради? Якщо так, то яка кількість учасників зборів виборців повинна підтримати рішення щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою?

Закон не містить обмежень щодо кількості депутатів, відкликання за народною ініціативою яких може ініціюватися одними зборами виборців. Однак, щоби не створювати підстав для оскарження рішення зборів, пропозиції щодо ініціювання відкликання кожного депутата мають голосуватися окремо, і результати голосування мають зазначатися окремо в протоколі зборів. Для прийняття зборами рішення про відкликання окремого депутата за це повинні проголосувати абсолютна більшість учасників зборів.

Що повинно бути вказано у «змісті звернення виборців» та «змісті обговорення» під час складання протоколу зборів виборців, на яких розглядається питання про внесення пропозиції про відкликання депутата за народною ініціативою?

У «змісті звернення виборців» повинні бути відображені та обґрунтовані підстави для відкликання депутата, повідомлення виборцям про прийняте рішення про початок процедури відкликання депутата, там може бути заклик до виборців округу підтримати відкликання депутата своїми підписами у підписних листах. У «змісті обговорення» має бути відображено зміст виступів учасників під час зборів та їхні пропозиції.

Чи буде вважатися дійсним та законним протокол зборів, на яких було прийнято рішення про внесення пропозиції про відкликання депутата за народною ініціативою, якщо такі збори проводилися в місці надання благодійної допомоги?

Проведення зборів з ініціювання відкликання депутата у місцях надання благодійної допомоги прямо заборонено частиною восьмою статті 38 Закону, і протокол таких зборів може бути оскаржено в судовому порядку.

Чи можливо розглядати в цілому підприємство як місце видачі заробітної плати, на якому забороняється проводити збори виборців щодо відкликання депутата?

Виборці, що розглядають подібне питання, не повинні перебувати під тиском влади, адміністрації свого підприємства, можливості отримання в залежності від прийнятого рішення якоїсь винагороди чи загрози утисків. Тому не варто проводити такі збори на підприємстві, зокрема і через можливість їхнього оскарження.

Чи може територіальна виборча комісія (ТВК) приймати до розгляду протокол зборів виборців, на яких було прийнято рішення про внесення пропозиції про відкликання депутата за народною ініціативою, якщо ці збори проводилися в місці надання благодійної допомоги?

ТВК не повинна приймати до розгляду такого протоколу, оскільки проведення таких зборів у місці надання благодійної допомоги прямо заборонено частиною восьмою статті 38 Закону. У разі прийняття нею такого протоколу до розгляду, це її рішення може бути оскаржено до суду.

Чи обов’язково ТВК при перевірці вимог статей 38-40 Закону України «Про місцеві вибори» при ініціюванні відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою залучати орган ведення Державного реєстру виборців для перевірки достовірності відомостей про громадян, що містяться в підписних листах, та правоохоронні органи для вибіркової перевірки їхніх підписів?

Абзацом другим частини другої статті 41 Закону однозначно передбачено, що ТВК «з залученням  органів  ведення  Державного реєстру виборців здійснює перевірку  достовірності  відомостей  про громадян, що містяться в підписних  листах,  та  із  залученням  правоохоронних  органів  - вибіркову  перевірку  їхніх  підписів  (не  менше 10 відсотків від загальної кількості)». Отже, без залучення зазначених органів така перевірка здійснюватися не може, а в разі порушення цієї норми протокол ТВК, в якому узагальнюються підсумки  збору  підписів  на підтримку пропозиції про відкликання депутата місцевої ради, може бути оскаржено до суду.

Які саме правоохоронні органи мають здійснювати вибіркову перевірку підписів у підписних листах і в які терміни вони мають це робити?

Йдеться, фактично, про вибіркову почеркознавчу експертизу підписів. Такий вид експертизи здійснюється спеціалізованими закладами, які перебувають у підпорядкуванні Міністерства юстиції, або спеціалізованими експертними підрозділами (установами), підпорядкованими МВС. Оскільки в Законі йдеться про правоохоронні органи, то для організації такої перевірки підписів ТВК має звернутися до міського Управління Національної поліції.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 41 Закону при відкликанні за народною ініціативою депутата міської (міста обласного значення) ради ТВК здійснює перевірку  достовірності  відомостей  про громадян, що містяться в підписних  листах,  та  із  залученням  правоохоронних  органів  - вибіркову  перевірку  їхніх  підписів  (не  менше 10 відсотків від загальної кількості) протягом двадцяти днів з дня отримання матеріалів. Тобто вибіркова перевірка підписів має вкладатися в цей термін.

Звертаємо увагу, що Асоціація міст України не уповноважена давати офіційні тлумачення законодавчим актам, тому наведені відповіді на звернення відображають лише особисту фахову позицію експертів Асоціації.

Щодо вирішення питання присвоєння рангу службовцю, який переходить до органу місцевого самоврядування з державної служби за умов чинності нового закону "Про державну службу" та закону "Про службу в органах місцевого самоврядування", в яких класифікація категорій та рангів службовців не співпадають

Попередня редакція Закону України «Про державну службу» передбачала класифікацію категорій і рангів державних службовців аналогічну класифікації категорій і рангів службовців місцевого самоврядування, передбаченій чинним на сьогодні Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». За тих умов, відповідно до частини четвертої Перехідних положень до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» за особою, що перейшла з державної служби на службу в органи місцевого самоврядування, мав бути збережений ранг, отриманий за попереднім місцем роботи.

За новим Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. класифікація категорій і рангів державних службовців відрізняється від класифікації категорій і рангів службовців місцевого самоврядування, передбаченої чинним на сьогодні Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Частиною другою статті 39 Закону України «Про державну службу» передбачено, що за цих умов співвідношення між рангами державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування має встановлюватися Кабінетом Міністрів.

Відповідно, Кабінет Міністрів 20.04.2016 р. прийняв постанову № 306, відповідно до якої «співвідношення між рангами державних службовців та рангами посадових осіб місцевого самоврядування визначається з урахуванням категорії посад державної служби та посад в органах місцевого самоврядування». Виходячи з цього, державному службовцю 9 рангу, що вступає на посаду аналогічного рівня в органі місцевого самоврядування, має присвоюватися ранг 15-13.

Таким чином, у цьому питанні виникла колізія між нормами чинного Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» з одного боку та чинних Закону України «Про державну службу» і постанови Кабінету Міністрів від 20.04.2016 р. № 306 з іншого боку. Вона має бути вирішена з прийняттям нового Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», проектом якого передбачено класифікацію категорій і рангів службовців місцевого самоврядування аналогічну класифікації категорій і рангів державних службовців за чинним Законом України «Про державну службу». Законопроект № 2489 перебуває в Комітеті Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування на завершальній стадії підготовки до другого читання.

До прийняття вказаного закону можливості розв’язання зазначеної колізії виглядають суперечливо.

З одного боку, на практиці за наявності колізії між нормативно-правовими актами заведено застосовувати норми акту, прийнятого пізніше. Тобто, оскільки чинний Закон України «Про державну службу» та постанова Кабінету Міністрів від 20.04.2016 р. № 306 прийняті пізніше, ніж Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», при вирішенні питання щодо рангу службовця, який переходить на службу в органи місцевого самоврядування з державної служби, має не зберігатися автоматично ранг, отриманий за попереднім місцем роботи, а враховуватися категорія посади за новим місцем роботи.

З іншого боку, оскільки закон (в даному випадку Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування») має вищу правову силу, ніж підзаконний акт (в даному випадку постанова Кабінету Міністрів від 20.04.2016 р. № 306), має застосовуватися норма закону, і за службовцем має бути збережений ранг, отриманий за попереднім місцем роботи.

Контролюючими органами будь-яке з цих вирішень питання може розцінюватися по різному.

Тому пропонується наступний шлях вирішення зазначеного питання в період до прийняття нового Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»:

1.Службовцю, що переходить з державної служби на службу в орган місцевого самоврядування, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 20.04.2016 р. № 306, присвоюється ранг з урахуванням категорії посади. Наприклад, якщо державний службовець 9 рангу з найнижчої посади на державній службі переходить на найнижчу посаду в органі місцевого самоврядування, йому присвоюється ранг 15-13 з врахуванням стажу попередньої роботи в органах публічної влади.

2.Службовець, якщо бажає, оскаржує це рішення до суду, посилаючись на норму частини четвертої Перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», згідно з якою йому має бути присвоєно такий ранг, який він мав на державній службі.

3.Суд визначається і приймає рішення, яке є остаточним для позивача, для органу місцевого самоврядування і переконливим для контролюючих органів.

Щодо умов оплати праці державних реєстраторів виконавчих органів рад

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абзацу шостого пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації у разі прийняття відповідною радою такого рішення. Звертаємо увагу, що набуття таких повноважень є не обов’язком, а правом. Відповідні повноваження можуть набуватися у разі потреби і можливості забезпечити їх надання.

У разі прийняття вказаного рішення сільською, селищною та міською радою, для виконання відповідних повноважень до штатного розпису апарату виконавчого комітету ради вводиться необхідна кількість посад державних реєстраторів. Їх місячні посадові оклади встановлюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 р. № 99.

Додаток 50 до постанови № 268 передбачає місячний посадовий оклад державних реєстраторів у містах з чисельністю населення понад 15 тис.чол. -- 613-642 грн., до 15 тис.чол. -- 554-584 грн. Додаток 54 передбачає місячний посадовий оклад державних реєстраторів у селах, селищах залежно від кількох груп за чисельністю населення – 600-652 грн.

Роз’яснення положень законодавства про місцеве самоврядування та про боротьбу з корупцією в частині конфлікту інтересів

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про запобігання корупції» правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів. Щодо вказаних осіб, таким Законом є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено такі правила врегулювання конфлікту інтересів.

Сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Здійснення контролю за дотриманням вимог щодо публічного оголошення, надання зазначеним консультацій та роз’яснень щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, поводження з майном, що може бути неправомірною вигодою та подарунками, покладається на постійну комісію, визначену відповідною радою.

Інших положень щодо вказаної ситуації законами не передбачено.

На посадових осіб місцевого самоврядування, які не є сільським, селищним, міським головою, секретарем, депутатом відповідної місцевої ради, на час розгляду, підготовки та прийняття рішень відповідною радою поширюються загальні вимоги врегулювання конфлікту інтересів, передбачені Законом України «Про запобігання корупції».

 

Чи є конфліктом інтересів голосування посадових осіб місцевого самоврядування за питання, яке визначає умови оплати праці цих осіб?

Чи є конфліктом інтересів голосування депутата місцевої ради з питання, яке визначає умови оплати праці секретаря місцевої ради, якщо його було обрано на цій сесії попереднім рішенням на дану посаду, але призначено на цю посаду розпорядженням міського голови пізніше?

Посадові особи місцевого самоврядування, які є одночасно депутатами відповідної ради, при розгляді питання про їх особисті умови оплати праці мають конфлікт інтересів. Відповідно до частини першої статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вони можуть брати участь у розгляді, підготовці та прийнятті таких рішень радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

 

Чи є конфліктом інтересів голосування депутатів місцевої ради з питань встановлення місцевих податків, зборів, орендної плати на нерухоме та рухоме майно, земельні ділянки тощо, якщо депутати або члени їх сімей є власниками такого майна?

Чи є конфліктом інтересів голосування депутатів з питань, які є загальними щодо регулювання взаємовідносин місцевої влади та приватного бізнесу, якщо депутати або члени їх сімей є підприємцями?

Якщо йдеться про нормативно-правові акти, то вони стосуються не окремих фізичних чи юридичних осіб, пов’язаних з депутатом, а певного знеособленого кола осіб. Тобто дії депутата лише у своїх інтересах виключається. Вважаємо, що не може бути визнано конфліктом інтересів конкретного депутата певні дії, які торкаються інтересів великої групи осіб, а не лише такого депутата.

Подібні та інші види нормативно-правових актів сільських, селищних, міських рад об’єктивно стосуються у тій чи іншій мірі більшості депутатів місцевих рад. Тому на нашу думку розгляд, підготовка та прийняття рішень нормативно-правових актів не повинно кваліфікуватися як конфлікт інтересів також суто з організаційної точки зору.

Однак законом прямо не застережно такого випадку. Оскільки є велика ймовірність віднесення правоохоронними органами таких випадків до конфлікту інтересів, радимо дотримуватися загального порядку, передбаченого частиною першою статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». З огляду на масовість таких повідомлень, їх можна робити перед початком розгляду радою відповідного питання порядку денного шляхом внесення головою пропозиції про повідомлення присутніми депутатами про наявність у них конфлікту інтересів з відповідного питання. Вважаємо прийнятним якщо таке повідомлення здійснюватиметься шляхом підняття рук із фіксуванням цього у протоколі пленарного засідання ради.

У випадках прийняття індивідуального-правових актів стосовно орендної плати на нерухоме та рухоме майно, земельні ділянки необхідно діяти відповідно до частини першої статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

 

Чи є конфліктом інтересів голосування депутатами місцевої ради з питань, які стосуються комунальних підприємств, якщо депутати або члени їх сімей є керівниками або працівниками даних підприємств?

Якщо рішення стосується комунального підприємства як юридичної особи в цілому, а не його чітко визначених працівників, то конфлікт інтересів не вбачаємо. Діяльність комунальних підприємств здійснюється в інтересах територіальної громади, а не їх керівників, інших працівників. Інші випадки потребують індивідуального підходу у залежності від рішення, яке приймається.

 

Яким чином (усно чи письмово) посадові особи місцевого самоврядування та депутати місцевої ради повинні самостійно публічно оголосити про запобігання та врегулювання конфлікту інтересів і де дана заява повинна бути зафіксована?

Частиною першою статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено лише самостійне публічне оголошення про конфлікт інтересів під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання. Тобто відповідний депутат повинен однозначно, відкрито і доступно донести для інших депутатів відповідну інформацію. Найбільш простим способом є усна форма, але залежно від обставин можлива письмова і конклюдентна (дії депутата, що виражають його волевиявлення, - прикладом є голосування підняттям руки або за допомогою електронної системи) форми. Усі юридично значимі факти, які відбуваються під час пленарного засідання ради повинні фіксуватися у протоколі пленарного засідання.

 

Чи мають право посадові особи місцевого самоврядування та депутати місцевої ради приймати участь у розгляді, підготовці та голосувати «за» з питань, що відносяться до конфлікту інтересів, після самостійного публічного оголошення про це?

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про запобігання корупції», частини першої статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання. Вважаємо, що вказані особи мають таке право у разі дотримання вказаної умови.

На посадових осіб місцевого самоврядування, які не є сільським, селищним, міським головою, секретарем, депутатом відповідної місцевої ради, на час розгляду, підготовки та прийняття рішень відповідною радою поширюються загальні вимоги врегулювання конфлікту інтересів, передбачені Законом України «Про запобігання корупції».

Підготовлено експертами Проекту ПУЛЬС на запит Кремінського міського голови Прокопенка Ю.О.

5 + 2 =

Вертикальні вкладки

 

 

  

Сторінку розроблено в рамках проекту
«Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (ПУЛЬС)