Консультації

Консультації органам місцевого самоврядування надають регіональні консультанти Офісів реформ в РВ АМУ перейти до контактів.

Надані консультації
Запитай експерта

Як розуміти Статтю 284. Податкового кодексу України "Особливості оподаткування платою за землю, а саме: 284.1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування установлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Маємо на увазі, хто встановлює ставки плати за землю сільськогосподарського призначення ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ за межами населених пунктів на території відповідної ради: Держгеокадастр чи сільська рада??? Якщо Держгеокадастр, то на підставі якого закону??? Дякую!

Розміри ставок земельного податку встановлюють органи місцевого самоврядування за місцезнаходження земельних ділянок (визначено пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України). Відповідно до пункту 277.1 Податкового кодексу України ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються законом (ПКУ): • за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, – у розмірі не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, • для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3% та не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі, • для лісових земель – не більше 0,1% від нормативної грошової оцінки площі ріллі. З 1-го січня діють зміни до Податкового кодексу України. Кодекс доповнено пунктом 10.2-1., яким зазначено, що місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі). Довідково. Наказом Мінагрополітики від 18.12.2018 року №605 було викладено в новій редакції додаток 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом №262 від 23.05.2017 року Мінагрополітики. Це означає, що НГО одиниці площі ріллі по областям змінилась і при обчислені суми плати за землю на 2019 рік, НГО яких не змінилось, слід застосовувати оновлені показники НГО. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів має бути офіційно оприлюднено органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду (пп.12.3.4 ст.12 ПКУ). Крім цього, ставки місцевих податків (до яких належить і земельний податок) оприлюднюють до 15 липня поточного року і на веб-сайті ДФС. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру – це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, яка за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року (пункт 289.2 статті 289 ПКУ). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Довідково. Змінами до ПКУ передбачено, що індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, який використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100% (п. 9 підрозд. 6 розд. XX ПКУ).

Чи повинні працювати і проводити заняття керівники гуртків закладів позашкільної освіти по понеділкам, на які переносяться неробочі святкові дні. Наприклад, Трійця 16 червня - вихідний святковий день, всі працюючі відпочивають 17 червня – у понеділок. Чи повинен проводити заняття гуртка в цей понеділок керівник гуртка закладу позашкільної освіти?

До керівників гуртків закладів позашкільної освіти застосовується те ж саме законодавство про працю, що і до інших працівників.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу законів про працю в Україні залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Згідно із статтею статтею 73 Кодексу законів про працю в Україні до святкових та неробочих днів належить, зокрема, Трійця.

У цей день допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу.

Звертаємо увагу, що згідно з статтею Кодексу законів про працю України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам ‒ за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, ‒ у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, ‒ у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Отже, якщо не було офіційного наказу керівника закладу позашкільної освіти про роботу керівника гуртка у вихідний чи святковий день та визначеного у ньому механізму відшкодування працівнику за роботу у вихідний день, то цей день для керівника гуртка є вихідним.

Аналітичний центр АМУ

Підкажіть, будь ласка, як правильно вийти з такої ситуації. З 01.09.2019 року планується реорганізація філії опорного закладу з пониженням ступеня. Хто, коли і як має попередити працівників?

Згідно з частиною четвертою статті 36 Кодексу законів про працю України (далі ‒ КЗпП України) у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У такому разі згідно із статтею 49² КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При цьому звертаємо увагу, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Оскільки власником закладу освіти є його засновник, тобто рада, значить засновник або уповноважений ним орган (це може бути виконавчий комітет чи орган управління освітою) видає не пізніше 1 липня 2019 року розпорядчий документ про можливе вивільнення працівників у зв’язку з реорганізацією закладу освіти та зміну істотних умов праці.

Зауважуємо, що попередньо, власник або уповноважений ним орган не пізніше як за 3 місяці до запланованого масового вивільнення працівників звертається до професійних спілок про проведення консультацій щодо заходів запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення згідно із статтею 49-4 КЗпП України. Рішення про скорочення чисельності або штату оформлюється, як правило, наказом по підприємству, до штатного розпису вносяться відповідні зміни. Працівників ознайомлюють під особистий підпис.

Працівник може бути звільнений лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Звільнення працівника без згоди профспілки проводиться у випадках: звільнення працівника, який не є членом профспілки, що діє на підприємстві; звільнення з підприємства, де немає профспілки; звільнення керівника підприємства (філіалу, представництва, відділення й іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, його заступників.

Звільнення працівників повинно відбуватися не раніше закінчення 2-місячного попереджувального строку (скорочення строку попередження можливе за наявності згоди працівника).

Відповідно до статті 47 КЗпП України у день звільнення працівнику видаються належно оформлена трудова книжка та копія наказу про звільнення. Працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку. У разі звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації (у т.ч. грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки), провадиться в день звільнення.

Аналітичний центр АМУ

Доброго дня! Підкажіть , будь-ласка, чи може орган місцевого самоврядування надати дозвіл землекористувачу у якого земля перебуває в постійному користуванні (закладу охорони здоров"я) на передачу в оренду земельної ділянки на якій розміщено об"єкт нерухомого майна (котельня, власником якої є заклад охорони здоров"я)? Зазначений об"єкт нерухомого майна орендується в закладу охорони здоров"я приватним підприємством , метою оренди є надання послуг з теплопостачання.

Довідково нагадуємо, що згідно статті 92 Земельного Кодексу України (далі - ЗКУ), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно із статтями 125 та 126 ЗКУ, право постійного користування земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі – Закон).

Нормами законодавства визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це похідне речове право на земельну ділянку, у Вашому випадку – похідне від комунальної власності.

Органом місцевого самоврядування може надавати дозволи на розробку документації із землеустрою в межах своєї компетенції, визначеної статтею 122 ЗКУ, але відповідно до частини п’ятої ст. 116 ЗКУ, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням ОМС лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Оскільки, передача в оренду земельної ділянки буде тягнути за собою внесення змін до правовстановлюючих документів на землю закладу охорони здоров’я в частині зменшення площі і призведе до необхідності розробки нової документацію із землеустрою як для закладу, так і для орендаря майна, то пропонуємо скористатись іншим способом оформлення. На думку АМУ, укладання договору сервітуту для обслуговування ТП стане більш сприятливим у даному випадку.

З урахуванням статті 100 ЗКУ, земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником земельної ділянки. В даному випадку – це орендар майна та ОМС. Також, за таким договором можливо стягувати плату за землю та встановлювати строки його дії.

Відповідно до статті 55^-1 Закону України «Про землеустрій», органом місцевого самоврядування надається у такому випадку дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту. Встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

В такому випадку закладу охорони здоров’я не потрібно витрачати зайві кошти та вносити зміни до чинних правовстановлюючих документів, що посвідчують право. Натомість, під час внесення відомостей до бази ДЗК, сервітутне користування під об’єктом теплопостачання буде відображено у Витягу з бази Державного земельного кадастру, на підставі якого стане можливим реєстрація речового права.

Доброго дня! При громаді створено НКП Центр пмсд, контракт з головним лікарем закінчився 31.05.19 його звільнено. Тепер посади головного лікаря для нових призначень з 01.01.19 не існує. Прийнято рішення про оголошення конкурсу на посаду директора та внесення змін до штатного розпису. Що робити з посадою заступника головного лікаря з медичної частини? Перейменовувати посаду з "заступника головного лікаря з медичної частини" на "заступника директора" чи робити переведення на посаду заступника директора? Дія ж трудового договору не припиняється з заступником. Який текст наказу має бути?

Наказом МОЗ України від 31.10.2018 №1977 внесено зміни до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров'я», затвердженого та впровадженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 березня 2002 року № 117 (зі змінами). Зокрема у розділі «КЕРІВНИКИ» вони стосуються Генерального директора (директора)/начальника (завідувача) закладу охорони здоров’я; заступника Генерального директора (директора)/начальника (завідувача) закладу охорони здоров’я; медичного директора; начальника (завідувача, керівника) структурного підрозділу закладу охорони здоров’я.

Цей наказ набрав чинності з 01 січня 2019 року.

Значить з 01 січня 2019 року у закладі охорони здоров’я відповідно до вимог зазначеного вище наказу крім посади Генерального директора (директора)/начальника (завідувача) закладу охорони здоров’я повинна бути введена відповідна посада заступника Генерального директора (директора) або медичного директора.

Отже, якщо у Вас прийнято рішення про оголошення конкурсу на посаду Директора та внесення змін до Штатного розпису, то відповідно Ви також вносите зміни до Штатного розпису про посаду заступника Генерального директора (директора) або медичного директора.

Якщо працівника, який був на посаді «заступника головного лікаря з медичної частини», Ви залишаєте на посаді заступника Генерального директора (директора) або медичного директора, це означає, що Ви переводите працівника на іншу посаду.

Працівників ЗОЗ, які продовжать трудові відносини з комунальним некомерційним підприємством, можливо перевести на іншу роботу всередині цього підприємства за новим штатним розписом. Оскільки для переведення на іншу роботу відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України вимагається згода працівника, необхідно дотримуватися такого порядку:

Ви повідомляєте заступника головного лікаря з медичної частини про зміну у Штатному розписі щодо його посади. Якщо він/вона погоджується з цією посадою,

1. Працівник подає письмову заяву на ім’я керівника підприємства з проханням перевести його на нову посаду.

Ви переводите заступника головного лікаря з медичної частини на нову посаду.

2. Керівник підприємства видає наказ про переведення, з яким працівник має бути ознайомлений під розписку.

3. Протягом тижневого строку з моменту видання наказу та ознайомлення з ним працівника до його трудової книжки слід внести запис про переведення на іншу роботу.

Відповідно потрібно внести зміни до Статуту та Колективного договору.

Доброго дня! Просимо Вас надати консультативну допомогу у наступному питанні: З 15.01.2019 року було внесено зміни до «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», згідно яких визначено поняття зберігач інвентаризаційних справ, яким може бути юридична особа публічного права (державні та комунальні установи), яка не здійснює роботи з технічної інвентаризації. Питання:  чи обов’язково міська рада повинна створити свою комунальну установу-зберігача?  чи може зберігачем виступати юридична особа публічного права районної ради (не за місцем розташування об’єкту технічної інвентаризації)?  яка процедура визначення зберігача інвентаризаційних справ на території міської ради?

15.01.2019 року набрав чинності Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2018 року №186 «Про внесення змін до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» (далі - Наказ №186), яким Інструкцію викладено в новій редакції.

Довідка. Цей Наказ було підготовлено, оскільки потребували визначення:

- порядок передачі інвентаризаційних справ органам державної реєстрації прав;

- порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів незавершеного будівництва та оформлення технічного паспорта на такий об’єкт;

- питання проведення технічної інвентаризації та складання технічних паспортів на квартири, які утворилися в результаті поділу будинків садибного типу, як на окремі об’єкти нерухомого майна;

- особливості проведення технічної інвентаризації об’єктів Державної пенітенціарної служби України.

Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, що набула чинності 15.01.2019 року, вводить та конкретизує деякі терміни, в тому числі і «ЗБЕРІГАЧ».

Відповідно до ст.1 Інструкції «Зберігач» – це юридична особа публічного права, яка здійснює зберігання інвентаризаційної справи за місцем розташування об'єкта нерухомого майна. Зберігач не проводить роботи з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.

Тобто, це відділ/управління/департамент чи інша юридична особа в органах виконавчої влади чи місцевого самоврядування, яка не здійснює обміри та інші роботи з технічної інвентаризації. Це особа, яка буде вести облік таких матеріалів.

Після проведення технічної інвентаризації суб'єкт господарювання, який її проводив, протягом тридцяти календарних днів передає матеріали технічної інвентаризації до зберігача, про що на другому екземплярі матеріалів технічної інвентаризації, які зберігаються у суб'єкта господарювання, проставляються відповідна відмітка та підпис уповноваженої особи зберігача. Інформація, яка міститься в технічних паспортах, має відповідати матеріалам технічної інвентаризації.

Матеріали технічної інвентаризації, що передаються, мають містити опис, бути прошнуровані, пронумеровані та скріплені підписом керівника суб'єкта господарювання, який проводив інвентаризацію (для юридичних осіб), а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката. Другий екземпляр матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна зберігається у суб'єкта господарювання, який провів технічну інвентаризацію.

Тобто, це говорить про те, що уповноважена особа зберігача має мати відповідний кваліфікаційний рівень для проведення перевірки відповідної інвентарної справи, технічного паспорту та проробленої роботи суб’єктом господарювання, для проставляння відмітки і підтвердження правильності такої справи.

Також, звертаю увагу, що у новій Інструкції зазначено, що за результатами проведення технічної інвентаризації складаються інвентаризаційна справа, у тому числі матеріали технічної інвентаризації, технічні паспорти та обов'язково вносяться відомості про об'єкт нерухомого майна до Реєстру об'єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру).

Так, нова Інструкція БТІ (2019), на виконання положень Постанови КМУ від 6 червня 2018 року №484, містить посилання на Реєстр об'єктів нерухомого майна, в якому мають (будуть) акумулюватися відомості за результатами технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна. Зазначений реєстр має бути створений до 22.06.2019 року.

Оскільки Мінрегіоном та Мінюстом ведеться робота по створенню такого Реєстру та покладання таких повноважень на конкретний орган (орган місцевого самоврядування, виконавчий орган, районна рада, реєстраційна служба чи інші), то наразі процедура створення осіб-зберігачів не може бути застосована до введення в дію зазначеного Реєстру (до 22.06.2019).

Доброго дня! Цікавлять рекомендації щодо статутного фонду комунального підприємства - порядок, розміри, терміни та інше.

Вирішення питань про створення підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади віднесено п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280) до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Статутний фонд підприємства, що перебуває у комунальній власності, — це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, безоплатно виділених власником (радою) в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання. Чинним законодавством України встановлено, що, здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається цими ресурсами, чинить стосовно них будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства.

Розмір статутного капіталу комунального підприємства можна визначити за обсягом виробництва товарів і послуг, веденням господарської діяльності на ньому. Якщо мова йде про створення нового підприємства, то статутний, капітал обчислюється на основі кошторисної вартості будівництва, вартості необхідного технологічного устаткування, а також розміру мінімальних нормативних запасів сировини, матеріалів, палива, тари, інших виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів (залежно від виду діяльності підприємства).

Трудовому колективу підприємства може бути передане готове, діюче підприємство. В такому разі статутний капітал відображає вартість вкладених коштів у будівлі, споруди, устаткування, в запаси й витрати на господарську діяльність.

Статутний капітал комунального підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального підприємства визначається відповідною місцевою радою.

У будь-якому разі, джерелом формування статутного капіталу комунального підприємства є кошти, які належать органу місцевого самоврядування. Вони виділяються або з місцевого бюджету, або за рахунок інших комунальних підприємств — у порядку внутрішньогалузевого й міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів — за відповідним рішенням ради.

Частиною 3 статті 62 Господарського кодексу передбачено, що залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. У даному випадку обговорюємо унітарне комунальне підприємство. І як вказано у частині 4 тієї ж статті, унітарне підприємство створюється одним засновником, який:

виділяє необхідне майно;
формує статутний капітал;
затверджує статут;
розподіляє доходи безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму;
вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Згідно з частиною 3 статті 78 Господарського кодексу майно комунального підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Статутний капітал комунального підприємства підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства (частина 4 статті 78 Господарського кодексу).

Після подачі клопотання на землі водного фонду (штучний став) у приватну властність. Мені відмовили силаючись на те, що Громада немає дозволу на передачу таких земель. І аргументує тим, що в них немає Акту передачі даної землі у роспорядження Громади від областної ради. Скажить, чи можу я звернутись в обласну раду за роз'ясненням данної відмови мого клопотання? Або треба писати клопотання в обласну раду? Чи можу я десь ознайомитись з Актами передачі земель у Громади?

Відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України (далі - 3К) землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Зокрема, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

На землях водного фонду, що перебувають у державній або комунальній власності, права постійного користування набувають лише підприємства з державною або комунальною формою власності (а саме: ч. 2 ст. 85 Водного кодексу України, у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок в порядку, встановленому ст. 123 ЗК).

Для рибогосподарських потреб із земель водного фонду можуть передаватися юридичним особам і громадянам на умовах оренди озера, водосховища, інші водойми, а також земельні ділянки прибережних захисних смуг і т. і. Передача таких потреб здійснюється відповідно наданих повноважень статтею 122 ЗК та на умовах відповідно до статті 134 того ж кодексу, тобто на конкурентних засадах (аукціон).

Передача земель з державної до комунальної власності здійснюється відповідно до статті 117 ЗК. За зверненням органу місцевого самоврядування відповідний орган виконавчої влади приймає рішення/розпорядження (може здійснювати розпорядження землями державної власності, у Вашому випадку – це повноваження обласної державної адміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту) відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК.

У рішенні органів виконавчої влади про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються:

кадастровий номер земельної ділянки;
її місце розташування;
площа;
цільове призначення;
відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади про передачу земельної ділянки у комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади про передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади на неї.

Чи має право виконавчий комітет міської ради видати дублікат свідоцтва про право власності на приватний житловий будинок, що був виданий виконавчим комітетом цієї ж ради, у 1980-х роках. Друга копія свідоцтва про право власності зберігається в архівних матеріалах КП БТІ, а не в міській раді. Якщо має право, будь ласка, підскажіть процедуру даної видачі (відповідь по заяві громадянина, через рішення виконкому, чи у будь який інший спосіб). Дякую!

З метою приведення у відповідність до Закону підзаконних нормативно- правових актів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25 грудня 2015 року №1129 «Про внесення змін до Положення про Міністерство юстиції України». У свою чергу, Міністерством юстиції України прийнято наказ від 29 грудня 2015 року № 2791/5 «Про затвердження Змін до положень про територіальні органи Міністерства юстиції України в частині реалізації повноважень у сферах державної реєстрації», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1668/28113.

Відповідно до вищезазначених змін здійснення нормативно-правового та методичного забезпечення діяльності у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України.

Міністерство юстиції України у зв’язку з набранням чинності з 01 січня 2016 року нової редакції Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон) та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою, зокрема, затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – Порядок), та з метою напрацювання єдиної практики застосування законодавства у відповідній сфері довело до відома органів державної реєстрації, утворених Міністерством юстиції України, та суб’єктів державної реєстрації, визначених цим Законом, таку інформацію (Лист Мінюсту від 16.01.2016 року №308/8/32-16):

«….1. Відповідно до підпункту 4 пункту 3 вказаної постанови Кабінету Міністрів України надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державної реєстрації прав) до впровадження програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – ДРРП), створеного відповідно до Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього, здійснюється відповідно до законодавства за допомогою чинного програмного забезпечення ДРРП.

…

Враховуючи наведене, до впровадження зазначеного програмного забезпечення прийняття заяв здійснюється шляхом їх формування за допомогою програмного, забезпечення автоматизованого, робочого, місця (далі АРМ) «Державний реєстратор» (державними реєстраторами органів державної реєстрації, суб’єктів державної реєстрації).

….

Задля реалізації зазначеної норми Порядку за допомогою чинного програмного забезпечення ДРРП державний реєстратор приймає одне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке передбачає відкриття розділу в ДРРП, та на підставі такого рішення відкриває відповідний розділ, вносить до такого розділу записи по право власності та записи про інші речові права.

…

в) Законом та Порядком не передбачено видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно на відміну від законодавства, що діяло до 01 січня 2016 року.

При цьому Порядком ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, передбачено, що до ДРРП в обов’язковому порядку вносяться відомості про підставу для виникнення права власності.

У випадках проведення державної реєстрації права власності з видачею відповідного свідоцтва до 01 січня 2016 року, саме відомості про видане свідоцтво вносяться до відомостей про підставу для виникнення права власності.

Водночас на сьогодні, як і до 01 січня 2016 року, для проведення державної реєстрації прав безумовно подаються документи, на підставі яких така реєстрація проводиться.

…

г) Відповідно до положень статті 18 Закону державна реєстрація прав завершується формуванням інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання її заявником.

Абзацом першим пункту 22 Порядку передбачено, що після внесення відомостей до ДРРП державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення ДРРП формує інформацію з нього, яка розміщується на веб-порталі Міністерства юстиції України для доступу до неї заявника з метою її перегляду та з урахуванням строку державної реєстрації, за який сплачено реєстраційний збір, її завантаження і друк.

Тому, до запровадження функціонування такого порталу надання інформації з ДРРП здійснюється державним реєстратором у паперовій формі у формі інформаційної довідки.

Підставою для формування відповідної інформаційної довідки з ДРРП зазначається номер заяви, за якою проводилася державна реєстрація прав.

…

Інформаційні довідки з ДРРП видаються без використання спеціальних бланків, проставлення підпису та печатки державного реєстратора.…»

Тобто, Вам необхідно звертатись до органів державної реєстрації, утворених Міністерством юстиції України.

Статтею 53 Порядку, визначено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об’єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв’язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.

Доброго вечора! Надайте, будь ласка, консультацію з приводу терміну дії технічної документації щодо проведення оцінки земель населеного пункту, а саме: 1. Чи є чинною станом на теперішній час технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту в разі її проведення в 2012 році? 2. Яким чином повинні надаватись Управлінням Держгеокадастру Витяги про НГО, в разі проведення оцінки в термін більше 7 років. Заздалегідь вдячні за роз"яснення, відділ з питань регулювання земельних відносин.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено обов’язковість проведення нормативної грошової оцінки земель та випадки такої необхідності.

За результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту складається технічна документація, яка затверджується органом місцевого самоврядування.

До запитання 1:

Документація чинна, якщо інша технічна документація на території Вашої ради не затверджувалась.

Відповідно до листа-роз’яснення, отриманого від Держгеокадастру на запит від Асоціації міст України № 26-28-0.22-1539/2-15 (додається), роз’яснено, що періодичність проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів встановлена Законом України «Про оцінку земель». Але нормативно-правовим актом не встановлено термінів дії такої технічної документації. Тобто, територіальний орган Держгеокадастру здійснює видачу Витягів з діючої технічної документації про нормативну грошову оцінку до того часу, поки не буде розроблено і затверджено (також внесено до бази ДЗК) нову документацію.

До запитання 2:

Звертаємо увагу, що постановою №1058 від 23.11.2016 року (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-2016-%D0%BF) Уряд удосконалив процедуру ведення Державного земельного кадастру. Внесено зміни до Порядку ведення Державного земельного кадастру, які на сьогодні забезпечують наповнення його відомостями про нормативну грошову оцінку земель населених пунктів, удосконалення структури та змісту електронного документа.

Це дозволяє забезпечувати автоматизацію розрахунків нормативної грошової оцінки окремих земельних ділянок та запроваджувати принцип екстериторіальності надання адміністративної послуги щодо видачі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Також, постановою впорядковано повноваження кадастрових реєстраторів в частині ведення Державного земельного кадастру з метою підвищення якості надання відповідних послуг землевласникам та землекористувачам.

Тобто, фактично інформація про нормативну грошову оцінку земель Вашого населеного пункту не внесена до бази ДЗК. Тому, автоматизація таких розрахунків не можлива, кадастровий реєстратор в «ручному режимі» формує такий Витяг.

Вертикальні вкладки

Пошукова форма