Консультації

Консультації органам місцевого самоврядування надають регіональні консультанти Офісів реформ в РВ АМУ перейти до контактів.

Надані консультації
Запитай експерта

Добрий день! Я працюю директором комунального закладу «Інноваційно-методичний центр». Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» до 01 вересня 2020 року органам місцевого самоврядування необхідно забезпечити створення центру професійного розвитку педагогічних працівників шляхом реорганізації науково-методичних установ. У нашому місті відповідно до Положення про районний (міський) методичний кабінет (центр), затвердженого наказом МОН України від 08.12.2008 року № 1119, створено і працює комунальний заклад «Інноваційно-методичний центр». Головна функція закладу – забезпечення професійного зростання педагогічних працівників. Прошу надати роз’яснення:1. Чи буде розроблено МОН України Положення про районний (міський) центр професійного розвитку педагогічних працівників? Якщо так, вкажіть, будь ласка, конкретні терміни затвердження зазначеного Положення. 2. Чи обов’язкова зміна назви закладу, який створює умови для професійного зростання педагогів, на назву «Центр професійного розвитку педагогічних працівників»? 3. Чи може бути подовжений термін для реорганізації науково-методичних установ у центри професійного розвитку педагогічних працівників у зв’язку з відсутністю нормативно-правової бази? 4. За які кошти будуть фінансуватися Центри професійного розвитку педагогічних працівників? До 01 вересня залишилося 3 місяці, і я повинна завчасно повідомити колег про реорганізацію закладу.

Асоціація міст України розглянула Ваш запит та інформує:

Щодо розроблення МОН Положення про Центр професійного розвитку педагогічних працівників

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 52 Закону України «Про повну загальну середню освіту» з метою забезпечення професійного розвитку педагогічних працівників, здійснення їх науково-методичної підтримки у системі загальної середньої освіти функціонують центри професійного розвитку педагогічних працівників. Положення про центр професійного розвитку педагогічних працівників затверджує Кабінет Міністрів України. На виконання цієї норми в Міністерстві освіти і науки України наразі розробляється проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про центр професійного розвитку педагогічних працівників». Найближчим часом воно має бути оприлюднене з метою громадського обговорення на офіційному сайті МОН. Терміни прийняття цього положення залежатимуть від результатів обговорення, швидкості погодження проєкту в центральних органах виконавчої влади, а також процедури розгляду акта на засіданні Уряду.

Щодо назви Центру професійного розвитку педагогічних працівників (далі – Центр)

Планується, що Центр буде юридичною особою, що утворюється та припиняється (реорганізовується, ліквідується) за рішенням рад (далі - засновники). Декілька засновників можуть прийняти спільне рішення про утворення Центру та укласти договір про спільну діяльність або засновницький договір у порядку, визначеному законодавством. Назва Центру у такому разі має відповідати назві, визначеній в абзаці другому частини третьої статті 52 Закону України «Про повну загальну середню освіту» та положенні про Центр (у разі прийняття відповідної постанови Кабінету Міністрів України).

Щодо продовження термінів реорганізації

Відповідно до пункту 5 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» до 1 вересня 2020 року органам місцевого самоврядування та місцевим державним адміністраціям необхідно забезпечити створення районних, міських (районних у містах) центрів професійного розвитку педагогічних працівників шляхом реорганізації науково-методичних (методичних) установ (центрів, кабінетів), крім закладів післядипломної освіти, та організувати і забезпечити відбір працівників до зазначених центрів на конкурсних засадах. Оскільки закон має вищу юридичну силу, а ймовірність внесення до нього змін найближчим часом досить низька, терміни реорганізації науково-методичних (методичних) установ (центрів, кабінетів) не будуть продовжені.

Зважаючи на практику застосування трудового законодавства, рекомендуємо повідомити працівників про припинення трудового договору не пізніше ніж за два місяці до прийняття рішення засновником про реорганізацію науково-методичних (методичних) установ (центрів, кабінетів) (але не пізніше 30 червня 2020 року). Таке повідомлення може відбуватися у будь-який зручний і доступний спосіб, у тому числі шляхом надсилання на адресу працівників рекомендованого листа з повідомленням про вручення.

Щодо джерел фінансування новостворених Центрів професійного розвитку педагогічних працівників

Фінансування Центру здійснюватиметься його засновником відповідно до законодавства.

Аналітичний центр АМУ

Працівник хоче взяти щорічну основну відпустку двома частинами: одну частину з понеділка по п’ятницю (5 днів) - до вихідних, а другу - після вихідних (знову з понеділка по п’ятницю), тобто викидає вихідні дні. Чи можливий такий варіант, чи потрібно працівнику на кожну частину відпустки писати окремо заяву або можна написати одну заяву на обидві частини? Чи можна тоді надати працівнику обидві частини відпустки одним наказом? Дякую

Щодо поділу відпустки на частини

Тривалість відпусток визначається Законом України «Про відпустки», іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Тому зазначений Вами у зверненні поділ відпустки є таким, що відповідає чинному законодавству за умови, що працівник візьме також основну безперервну її частину тривалістю не менше 14 календарних днів.

Щодо документального оформлення окремих частин відпустки

Законом України «Про відпустки» не встановлюються норми щодо обов’язковості написання окремих заяв працівником на кожну частину щорічної основної відпустки. Тому у зазначеному Вами випадку працівник може написати, як дві заяви на кожну окремо частину основної щорічної відпустки, так і в одній заяві вказати терміни, коли він хоче перебувати у відпустці.

Аналітичний центр АМУ

Відповідно до Закону «Про соціальні послуги» з місцевого бюджету здійснюються виплати компенсації фізичним особам за надання соціальних послуг. На виконання Закону Мінсоцполітики розроблено новий Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам ,які надають соціальні послуги, який на сьогодні знаходиться на погодженні. До затвердження ПКМУ нарахування та виплати цієї послуги призупинені. Нарахуванням займається УПСЗН райдержадміністрації, кошти надаюся з місцевих громад. Питання: чи має право громада розробити та прийняти Порядок використання коштів на призначення і виплату компенсації фізичним особам до прийняття нового Порядку КМУ? Чи може громада надати дозвіл УПСЗН райдержадміністрації на нарахування по старому Порядку? Який це має бути документ (рішення сесії, рішення виконкому, тощо)?

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону України «Про соціальній послуги» порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги, затверджує Кабінет Міністрів України. Якщо орган місцевого самоврядування затвердить власний Порядок, це вважатиметься не компенсацією, визначеною Законом, а місцевою програмою соціальної підтримки окремих категорій громадян.

Що ж стосується використання Порядку, затвердженого Урядовою постановою № 558, то на сьогодні він не відповідає чинним законам України. Його використання – це виключно відповідальність окремого органу влади.

Щодо надання права РДА призначати допомогу, то це, скоріш за все, повинно бути рішення сесії ради. Відповідно до пункту 22 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування відноситься до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради. Відповідно до статті 101 Бюджетного кодексу України місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах міжбюджетні трансферти. Тобто, питання передачі коштів між бюджетами приймається виключно місцевою радою. В той же час, рада може доручити розробити та затвердити відповідний порядок виконавчому комітету.

Хто на рівні територій повинен регулювати ціни і тарифи з надання платних медичних послуг населенню (не включених до переліку НСЗУ) і яким нормативним документом чи документами це визначається?

Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання цін (тарифів) визначено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. №1548 (зі змінами). Змінами внесеними 27.02.2019 р. визначено, що повноваження, центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг не поширюються на тарифи, що встановлюються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також на тарифи, що встановлюються для комунальних підприємств, які уклали договір про медичне обслуговування населення з Національною службою здоров’я.

Згідно з п.12 Додатку до цієї постанови тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні державні і комунальні заклади охорони здоров'я регулюють (встановлюють) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. А вартість платних послуг визначає сам лікувально-профілактичний заклад виходячи з тих витрат, які фактично він несе на надання відповідної послуги.

Отже, тарифи на платні медичні послуги, що надаються державними і комунальними закладами охорони здоров’я, визначаються та затверджуються наказом керівника лікувально-профілактичного закладу, який безпосередньо надає такі послуги відповідно до розрахунку усіх витрат, які пов’язані з наданням платної медичної послуги. А потім Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації затверджують визначені тарифи, а також здійснюють їх регулювання шляхом установлення граничного розміру рентабельності.

Є випадки, коли тарифи на платні послуги затверджуються місцевими радами.

Звісно, головне технічне питання, — це якісне розроблення тарифів на медичні послуги, котрі мають бути економічно обґрунтованими й уніфікованими на всій території країни. Орієнтуватися можна на відповідну методику затверджену постановою Кабінету Міністрів від 27.12.2017 р. №1075. Вона визначає методологію та порядок обліку фактичних витрат, які здійснюють заклади охорони здоров’я і які враховують для встановлення єдиних тарифів на медичні послуги, що надаються за договорами про медичне обслуговування населення в межах програми державних гарантій. Такі витрати обліковуються на основі методу стандартного аналізу витрат шляхом їх покрокового розподілу «згори донизу».

Згідно з п.п. 1 п. 1 ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 р. № 5007-V (далі — Закон № 5007) державне регулювання цін здійснюється Кабміном, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом установлення обов’язкових для застосування суб’єктами господарювання:

- фіксованих цін;

— граничних цін;

— граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди);

— граничних нормативів рентабельності;

— розміру постачальницької винагороди;

— розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів).

Вартість платних послуг визначає сам лікувально-профілактичний заклад виходячи з тих витрат, які фактично він несе на надання відповідної послуги.

Доброго вечора. Підкажіть, будь ласка, відповідь на таке запитання: директор школи прийнятий у 2017 році за строковим трудовим договором строком на 10 років. Закон України "Про повну загальну середню освіту" у Перехідних та прикінцевих положеннях передбачає: "До 1 липня 2020 року засновники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважені ними органи зобов’язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками таких закладів та одночасно укласти з ними (за їх згодою) трудові договори строком на шість років (з керівниками, які отримують пенсію за віком, - на один рік) без проведення конкурсу». Який алгоритм дій щодо звільнення та прийняття за строковим трудовим договором згідно з Законом цього директора школи?

Щодо норм Закону України «Про повну загальну середню освіту»

Міністерство освіти і науки України у листі від 08.04.2020 року № 1/9-201 надало детальне роз’яснення щодо дій засновника та керівника закладу освіти щодо трудових відносин на виконання норм Закону України «Про повну загальну середню освіту». У листі, зокрема, йдеться: Законом України «Про освіту» (частина друга статті 25) було визначено, що засновник закладу освіти або уповноважена ним особа «укладає строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти», а також «розриває строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладу освіти». Ця норма є загальною для всіх засновників усіх закладів освіти, якщо інше не зазначено в спеціальному законі. Таким чином, з 28 вересня 2017 року з УСІМА новими керівниками УСІХ закладів освіти всіх рівнів засновники мали вже укладати контракти.

Питання щодо укладання строкових трудових угод (контрактів) з керівниками закладів освіти, з якими були укладені безстрокові трудові угоди до набрання чинності Законом України «Про освіту», вирішувалося в кожному випадку окремо між засновником і керівником закладу освіти відповідно до законодавства.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. До 1 липня 2020 року засновники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважені ними органи зобов’язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками таких закладів та одночасно укласти з ними (за їх згодою) трудові договори строком на шість років (з керівниками, які отримують пенсію за віком, – на один рік) без проведення конкурсу. У разі їх незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору – звільнити їх згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після завершення строку трудового договору такі особи мають право обиратися на посаду керівника того самого закладу освіти на ще один строк відповідно до статті 39 цього Закону». З особою, яка отримує пенсію за віком, але стала переможцем конкурсу, контракт укладається строком на шість років (або на два роки, якщо ця особа обійматиме посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше). Досягнення пенсійного віку керівником закладу освіти, з яким укладено контракт на визначений строк, не є підставою дострокового припинення строку дії контракту.

Усі описані вище МОН рекомендації стосуються переведення на строкові трудові угоди керівників закладів освіти, які працюють на безстрокових трудових угодах. У Вашому випадку з керівником закладу освіти вже укладено строковий трудовий договір. Спробуємо розібратись із ситуацією.

Щодо трудових відносин із керівником закладу освіти

Якщо строковий трудовий договір із керівником закладу освіти було укладено до 28 вересня 2017 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про освіту», то такий строковий трудовий договір є таким, що має юридичну силу, адже Закон не має зворотної дії. Таким чином, підстави для припинення строкового трудового договору з керівником закладу освіти у зв’язку з набуттям чинності Закону України «Про повну загальну середню освіту» відсутні.

У той же час, якщо строковий трудовий договір терміном на 10 років був укладений після набрання чинності Закону України «Про освіту», то засновник допустив порушення чинного законодавства. Адже відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про освіту» такий договір мав бути укладений із «керівником комунального закладу загальної середньої освіти, який призначається на посаду за результатами конкурсного відбору, строком на шість років (строком на два роки - для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії». Тому набуття чинності Закону України «Про повну загальну середню освіту» не мало б бути підставою для припинення такого строкового трудового договору.

Аналітичний центр АМУ

1. Щодо атестації педагогічних працівників - методистів методичних кабінетів відділу освіти ОТГ. До утворення відділу освіти та методичного кабінету педагогиня працювала керівницею гуртка у позашкільному закладі та мала там найвищий для позашкілля 12 тарифний розряд. За таким же 12 тарифним розрядом отримувала заробітну плату і на посаді методиста методичного кабінету протягом двох років. Педагогічний стаж людини складає 14 років. При позачерговій її атестації як методиста методичного кабінету, атестаційна комісія приймає рішення про встановлення їй спеціаліста першої категорії, оскільки вважаємо, що 12 тарифний розряд дорівнює кваліфікаційній категорії «спеціаліст другої категорії», таким чином присвоюємо кваліфікаційні категорії послідовно. Чи правомірно це? 2. Щодо іншої методистки, була призначена на посаду методиста з першою кваліфікаційною категорією, такою, яку мала у школі, на наступний 2020/2021 навчальний рік, планує атестуватися на вищу кваліфікаційну категорію атестаційною комісією ІІ-ІІІ рівня. Чи відповідає це чинному законодавству?

Щодо присвоєння методисту 13 тарифного розряду

Відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» методисту може бути присвоєно розряд за Єдиною тарифною сіткою у діапазоні від 10 до 14 тарифного розряду.

Методичні працівники навчально-методичних (науково-методичних) установ атестуються згідно з нормами Типового положення про атестацію педагогічних працівників (далі – Положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 року № 930. Відповідно до пункту 3.17. Положення за педагогічними працівниками, які переходять на роботу з одного навчального закладу до іншого, а також на інші педагогічні посади у цьому самому закладі, зберігаються присвоєні кваліфікаційні категорії (тарифні розряди) та педагогічні звання до наступної атестації. Таким чином, оплата праці до чергової атестації методисту за 12 тарифікаційним розрядом є такою, що відповідає чинному законодавству.

Згідно з абзацом другим пункту 3.4. Положення працівники, включені до списків осіб, які підлягають черговій атестації, мають право подавати до атестаційної комісії заяви про присвоєння більш високої кваліфікаційної категорії (тарифного розряду).

Таким чином, позитивне рішення атестаційної комісії за результатами атестації щодо підвищення кваліфікаційної категорії та встановлення наступного тарифікаційного розряду зазначеній особі є таким, що відповідає чинному законодавству. Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 6.1. Положення у разі прийняття атестаційною комісією позитивного рішення керівник закладу або органу управління освітою протягом п'яти днів після засідання атестаційної комісії видає відповідний наказ про присвоєння кваліфікаційних категорій (встановлення тарифних розрядів), педагогічних звань.

Щодо атестації методиста методичного кабінету у 2020/2021 навчальному році

Відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників (далі – Положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 року № 930, методист може претендувати на наступну кваліфікаційну категорію у раз позитивного рішення атестаційної комісії.

У той же час звертаємо увагу, що Закон України «Про повну загальну середню освіту» започатковує діяльність центрів професійного розвитку педагогічних працівників (абзац другий частини третьої статті 52 Закону). Пунктом 5 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визначено завдання органам місцевого самоврядування та місцевим державним адміністраціям до 1 вересня 2020 року «забезпечити створення районних, міських (районних у містах) центрів професійного розвитку педагогічних працівників шляхом реорганізації науково-методичних (методичних) установ (центрів, кабінетів), крім закладів післядипломної освіти, та організувати і забезпечити відбір працівників до зазначених центрів на конкурсних засадах».

Звертаємо увагу на те, що засади формування та функціонування мережі центрів професійного розвитку педагогічних працівників, їх основні функції та завдання будуть визначені відповідним Положенням, що має затвердити Кабінет Міністрів України. На сьогодні одним із пріоритетних завдань Міністерства є розроблення відповідного проєкта, що після його громадського обговорення та погодження в установленому порядку буде подано на розгляд Уряду.

Таким чином, методичні кабінети будуть реорганізовані до 1 вересня 2020 року, а питання атестації працівників новостворених центрів професійного розвитку буде врегульовано в новому Положенні про атестацію педагогічних працівників, що наразі також розробляється в Міністерстві освіти і науки України.

Аналітичний центр АМУ

Доброго дня. Просимо роз'яснити питання передачі майна в оперативне управління. Відповідно до рішення міської ради передано в оперативне управління відділу культури об'єкти комунальної власності Тальнівської міської ради (нерухоме майно). Відділ культури має на меті здати в оренду частину приміщення, що було передане в оперативне управління міською радою. Хто в такому випадку має проводити конкурс на право оренда частини приміщення цього нерухомого майна відділ культури чи міська рада? Якщо відділ культури, то він має керуватися Порядком проведення конкурсу оренди нерухомого майна, що перебуває у спільній сумісній власності членів Тальнівської міської об'єднаної територіальної громади, затвердженим рішенням міської ради чи затверджувати нове рішення?

Відповідно до статті 24 Господарського кодексу України (далі ГКУ) управління господарською діяльністю у комунальному секторі здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Так, органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб'єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом.

Також, статтею 137 ГКУ чітко визначається, що правом оперативного управління є речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом, тобто ОМС) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Тальнівська міська рада є власником майна, закріпленого на праві оперативного управління за Відділом культури, і зобов’язана здійснювати контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган. І має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Отже, Відділ культури не може здійснювати передачу в оренду частину приміщень, які перебувають у нього в оперативному управлінні. Такі дії має вчиняти міська рада відповідно до ст.137 ГКУ - вилучити частину, що не використовується, та передати в оренду згідно чинного законодавства.

Чи має право керівник органу управління освітою ОТГ преміювати директорів закладів загальної середньої освіти за вагомий внесок у розвиток освіти громади (переможців обласного рівня олімпіад, перемогу вчителів у фахових конкурсах педагогічної майстерності, перемоги шкільних команд у спортивних змаганнях обласного, регіонального чи всеукраїнського рівня, участь шкіл у міжнародних проєктах тощо), посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 та наказ Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 року № 557 з освітньої субвенції в межах фонду оплати праці, чи має бути таке преміювання виключно з місцевого бюджету?

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надано право, зокрема, затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці. При цьому преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Згідно з абзацом першим пункту 5 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» керівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ надати право в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах коштів на оплату праці.

Відповідно до Порядку на умов надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 6, субвенція спрямовується на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників таких типів закладів та установ освіти, зокрема:

1) початкові школи, гімназії, ліцеї (крім дошкільних підрозділів (відділень, груп);

2) спеціальні школи, санаторні школи;

3) спеціалізовані мистецькі школи (школи-інтернати), школи-інтернати (ліцеї-інтернати) спортивного профілю, військові (військово-морські) ліцеї, ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, наукові ліцеї, наукові ліцеї-інтернати, гімназії та ліцеї, у складі яких є інтернати з частковим або повним утриманням учнів;

4) дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри, інклюзивно-ресурсні центри.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати належать:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963, посади директора, завідувача, завідувача філією загальноосвітнього навчального закладу належать до посад педагогічних працівників.

Отже, Ви можете преміювати керівників закладів освіти з освітньої субвенції в межах фонду оплати праці.

Аналітичний центр АМУ

Добрий день. На роботі пішло скорочення. Моя посада належить до посад обслуговуючого персоналу закладу освіти. Виникло питання, кого звільняти: мене, при чому у мене двоє неповнолітніх дітей, чи іншу жінку, яка на даний момент уже на пенсії? Вона відмовляється мотивуючи тим, що прийшла до роботи швидше за мене. Підкажіть, будь ласка, юридично хто правий.

Відповідно до частини першої статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, саме керівник закладу освіти має зважити всі обставини і прийняти рішення щодо особи, яку буде вивільнено.

При цьому звертаємо увагу, що у разі вивільнення працівнику слід ознайомитись із нормами статті 49² Кодексу законів про працю України.

Аналітичний центр АМУ

Добрий день, у зв’язку із запровадженням карантину вчителів переведено на дистанційну форму роботи, під час якої вони проводять дистанційні уроки з учнями. Чи має право керівник закладу на переведення на дистанційну форму роботи? Дякую

Щодо трудових відносин під час карантину

На керівника закладу освіти розповсюджуються загальні норми Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини першої статті 113 Кодексу законів про працю України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Згідно з частиною другою статті 60 Кодексу законів про працю України на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу. При цьому відповідно до частини дев’ятої статті 60 Кодексу законів про працю України застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Щодо можливостей керівника закладу освіти працювати дистанційно

Частиною першою статті 23 Закону України «Про освіту» держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про освіту» саме керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти. Зважаючи на це, трудові відносини зі своїми працівниками здійснює керівник закладу освіти. У той же час трудові відносини з керівником закладу освіти відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про освіту» здійснює засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа). Зважаючи на це, питання переведення керівника закладу освіти на дистанційну роботу перебуває у межах повноважень засновника закладу освіти або уповноваженого ним органу (особи). Про це також ідеться у частині другій статті 60 Кодексу законів про працю України.

Аналітичний центр АМУ

Вертикальні вкладки

Пошукова форма