Для підвищення оплати праці працівників надавачів соціальних та реабілітаційних послуг, а також педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів та установ дошкільної, позашкільної та професійної освіти в усіх громадах необхідно забезпечити місцеві бюджети реальними фінансовими ресурсами з Державного бюджету, - звернулось Правління Асоціації міст України 14 січня 2026 року до Кабінету Міністрів України.
У Зверненні Правління Асоціації міст України наголошується:
«Для підвищення посадових окладів працівників надавачів соціальних та реабілітаційних послуг у 2,5 рази, як це передбачено постановою №1750, необхідно за даними Міністерства фінансів України 28 млрд гривень, а для підвищення посадових окладів педагогічних працівників, зокрема закладів дошкільної та позашкільної освіти, на 40 відсотків в реалізації постанови №1749 ще близько 14 млрд гривень».
Асоціація міст України на етапі розгляду проєктів постанов Уряду про підняття заробітних плат освітянам і соціальним працівникам системно наполягала на їх фінансуванні з Держбюджету:
- єдина з асоціацій органів місцевого самоврядування надала зауваження про необхідність фінансування додаткових окладів з Державного бюджету у зверненнях до Міністерства освіти і науки України та Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності, які не були враховані, про що зазначено в Довідці Міністерства освіти і науки України та в Довідці Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України до відповідних проєктів;
- під час наради із Заступницею Керівника Офісу Президента України Іриною Верещук 2 грудня 2025 року представники АМУ наполягали на фінансуванні з Державного бюджету України;
- у зверненнях на міністерства та Уряд від 29.12.25 про необхідність виділення коштів для забезпечення спроможності місцевих бюджетів виконати норми постанов.
Без виділення додаткових коштів з Державного бюджету України зазначені вище постанови можуть призвести до таких негативних наслідків:
− скорочення чисельності працівників;
− збільшення навантаження на персонал;
− переведення працівників на неповний робочий час;
− створення нерівних умов оплати праці між працівниками різних галузей і різних громад;
− погіршення якості освітніх та соціальних послуг.
