Консультації

Консультації органам місцевого самоврядування надають регіональні консультанти Офісів реформ в РВ АМУ перейти до контактів.

Надані консультації
Запитай експерта

Дайте, будь ласка, відповідь на два запитання: 1. Чи має право спеціаліст відділу освіти, культури та туризму ОТГ, в основний робочий час, з дозволу керівника займатися педагогічною діяльністю у закладі освіти у межах 240 годин? За фахом це вчитель фізики. 2. Чи відноситься посада методиста відділу освіти, культури та туризму ОТГ до посад педагогічних працівників? Методичного кабінету у структурі відділу немає.

Щодо роботи за сумісництвом у закладі освіти спеціаліста відділу освіти

Відповідно до статті 102¹ Кодексу законів про працю України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час. При цьому відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї постанови для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.

Однак згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Однак, як правило, зазначене Вами сумісництво здійснюється під час робочого дня спеціаліста відділу освіти.

Переліком робіт, які не є сумісництвом (додається до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, що затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 28.06.93 №43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій») передбачено, що всі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом. Зокрема пунктом 3 вищезазначеного Переліку зазначена педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більше як 240 годин на рік. Останнім абзацом пункту 12 Переліку установлено, що виконання робіт, зазначених у пунктах 2-7, допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати.

Тобто спеціаліст відділу освіти може працювати за сумісництвом при тижневому навантаженні не більше 6,8 годин за умови дозволу керівника відділу освіти.

Щодо віднесення посади методиста відділу освіти до посад педагогічних працівників

Посади завідувача навчально-методичної, науково-методичної та методичної установи, методистів належать до посад педагогічних працівників відповідно до абзаців першого та третього розділу «Посади педагогічних працівників» Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963. Таким чином обовʼязки, які вони виконують у межах діяльності на цих посадах, належать до педагогічної роботи.

Аналітичний центр АМУ

Чи потрібно проводити громадське обговорення питання закриття закладу освіти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 року № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики»?

Відповідно до пункту 12 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики (далі ‒ Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 року № 996, в обов’язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які зокрема:

стосуються конституційних прав, свобод та обов’язків громадян;

стосуються інтересів територіальних громад;

стосуються витрачання бюджетних коштів.

Відповідно до статті 53 Конституції України право на освіту належить до конституційних прав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, належать видатки на освіту. А отже, витрачання бюджетних коштів на заклади освіти теж стосується зазначеного Порядку.

Згідно із статтею 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження у сфері освіти. Так, функціонування закладів освіти належить до інтересів територіальних громад, зокрема здобувачів освіти, їх батьків та працівників закладів освіти.

Таким чином, питання ліквідації закладу освіти перебуває у межах регулювання постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 року № 996 та потребує публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю.

Окрім того звертаємо увагу, що відповідно до частини другої статті 1, частини п’ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обов’язковим має бути доступ громади до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження комунальним майном, яким є комунальні заклади освіти. Тому обов’язковою процедурою у процесі реорганізації навчальних закладів має бути оприлюднення інформації про наміри засновника здійснити реорганізацію закладу шляхом, вказаним у статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Аналітичний центр АМУ

Як законодавчо правильно покроково провести закриття філії (не юридична особа) опорного закладу?

Закриття філії передбачає передовсім внесення змін в установчі документи закладу освіти, відповідне управління майном ліквідованої філії та забезпечення виконання освітнього і трудового законодавства.

Щодо ліквідації філії закладу освіти, внесення відповідних змін в установчі документи та управління майном ліквідованої філії

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності, та крім іншого, утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Згідно з пунктом 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної форми власності відноситься виключно до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до абзацу пʼятого частини другої статті 66 Закону України «Про освіту» повноваження здійснювати реорганізації закладу освіти належить до компетенції засновника. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про загальну середню освіту» повноваження з реорганізації закладу загальної середньої освіти належить засновнику, який готує відповідне рішення. Таким чином ліквідовується філія та вносяться зміни до установчих документів закладу освіти. Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про освіту» засновник закладу освіти або уповноважена ним особа затверджує установчі документи закладу освіти, їх нову редакцію та зміни до них.

Звертаємо увагу, що відповідно до частини другої статті 1, частини п’ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обов’язковим має бути доступ громади до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження комунальним майном, яким є комунальні заклади освіти. Тому обов’язковою процедурою у процесі реорганізації навчальних закладів має бути оприлюднення інформації про наміри засновника здійснити реорганізацію закладу шляхом, вказаним у статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Щодо управління майном закладів освіти користуємось нормами статті 80 Закону України «Про освіту».

Щодо забезпечення права на освіту здобувачам освіти

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про загальну середню освіту» у разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов’язаний забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти.

Щодо виконання трудового законодавства

Відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

У разі скорочення педагогічних працівників необхідно дотримуватись процедури, викладеної у пункті 1 статті 40, статті 42, частині першому статті 49² Кодексу законів про працю України.

Звертаємо увагу, що згідно з частиною третьою 49² Кодексу законів про працю України. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Аналітичний центр АМУ

Протягом листопада-грудня 2018 року вчителі школи були призначені керівниками команди учнів на олімпіади та конкурси, які проводились у суботу та неділю, тобто у вихідні дні. Чи правомірні дії начальника відділу освіти, який наказом визначив терміни олімпіад та конкурсів у вихідні дні? Чи правомірні дії директора школи щодо призначення керівників та відрядження команд учнів у вихідні дні? І яка процедура компенсації вчителю за їх роботу у вихідні дні?

Щодо відповідності чинному законодавству наказів керівників органу управління освіти та закладів освіти про призначення керівника команди учнів

Відповідно до п. 3.12. Положення про Всеукраїнські учнівські олімпіади, турніри, конкурси з навчальних предметів, конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт, олімпіади зі спеціальних дисциплін та конкурси фахової майстерності (далі ‒ Положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 22.09.11 року № 1099, до місця проведення олімпіад, турнірів і конкурсів учні прибувають організовано у супроводі керівника команди.

Згідно з п. 3.13. Положення керівник команди призначається з числа вчителів, майстрів виробничого навчання, викладачів навчальних закладів, які брали участь у підготовці учнів до олімпіад, турнірів і конкурсів, в їх проведенні і не є членами журі або оргкомітету відповідного етапу змагань.

Обов’язки керівника передбачені пп. 3.12., 3.15., 3.17., 3.18. та 3.20. Положення. Зважаючи на це, накази керівників органу управління освіти та закладів освіти про призначення керівника команди учнів відповідають чинному законодавству.

Щодо відрядження команди учнів та керівника команди у вихідний день

Згідно з пунктом 2.1. Положення Всеукраїнські учнівські олімпіади з навчальних предметів проводяться в чотири етапи:

I (перший) етап - шкільні (міжшкільні, училищні) на базі загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів і міжшкільних навчально-виробничих комбінатів;

II (другий) етап - районні (міські);

III (третій) етап - обласні (в Автономній Республіці Крим - республіканська, у містах Києві та Севастополі - міські);

IV (четвертий) етап - на державному рівні.

Проведення олімпіад I, II, III етапів з різних предметів одночасно забороняється.

Таким чином, встановлюються терміни проведення та завершення кожного етапу олімпіад.

Відповідно до пункту 2.2.2. Положення Порядок проведення, персональний склад оргкомітетів та журі, експерти-консультанти I етапу олімпіад, турнірів, конкурсів з навчальних предметів олімпіад зі спеціальних дисциплін та конкурсів фахової майстерності, а також рішення відповідних оргкомітетів затверджуються наказами керівника навчального закладу. Згідно з пунктом 2.2.4. Положення І етап олімпіад, турнірів, конкурсів з навчальних предметів олімпіад зі спеціальних дисциплін та конкурсів фахової майстерності має завершитись до 1 листопада.

Відповідно за проведення ІІ етапу олімпіад, турнірів, конкурсів з навчальних предметів олімпіад зі спеціальних дисциплін та конкурсів фахової майстерності відповідає орган управління освітою, у Вашому випадку відділ освіти. Цей етап має згідно з п. 2.3.3. Положення має завершитись до 30 грудня.

Отже, конкретні дати проведення І етапу олімпіад визначаються наказом керівника закладу освіти, а ІІ етапу ‒ керівника органу управління освітою.

На нашу думку, проведення олімпіад у вихідний день дозволяє забезпечити конституційне право учасникам олімпіад на здобуття загальної середньої освіти, що може бути порушене у разі їх проведення під час освітнього процесу.

Щодо компенсації вчителю роботи у вихідний день

Питання трудових відносин регулюється Кодексом законів про працю України (далі ‒ Кодекс).

Відповідно до статті 72 Кодексу робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Згідно із статтею 107 Кодексу робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам ‒ за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, ‒ у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, ‒ у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Отже, педагогічному працівнику робота у вихідний день може відшкодуватись у грошовій формі або ж наданням іншого дня відпочинку. Як правило, у наказі прописується форма відшкодування. Загальна практика свідчить про взяття вчителем додаткового вихідного під час канікулярного періоду.

Аналітичний центр АМУ

Чи має права сільська рада (ОТГ) здійснювати перевірку у закладах освіти (техперсонал), якщо є неофіційні відомості про невиконання своїх обов`язків персоналом, або взагалі лише числяться, проте не працюють фактично?

Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 25 Закону України «Про освіту» засновник або уповноважена ним особа, у Вашому випадку сільська рада або орган управління освітою, здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти. Відповідно до статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються, зокрема, з бюджетів об’єднаних територіальних громад належать видатки на освіту. Оплата праці технічного персоналу закладів освіти належить до таких видатків.

Зважаючи на це, забезпечення заходів контролю за ефективним використанням коштів бюджету об’єднаної територіальної громади є обов’язком засновника закладів освіти.

Аналітичний центр АМУ

Відповідно до п. 5.4. «Типового положення про атестацію педагогічних працівників» педагогічним працівникам, які мають базову або неповну вищу педагогічну освіту, можуть присвоюватися педагогічні звання «вихователь-методист» (для музичних керівників, інструкторів з фізкультури та вихователів дошкільних навчальних закладів), «старший учитель», «старший вихователь», якщо стаж їх педагогічної діяльності становить не менш як 8 років та якщо вони мають найвищий тарифний розряд. Чи відповідає освіта, одержана у Кременчуцькому педагогічному училищі (1974 рік закінчення), базовій або неповній вищій педагогічній освіті, а освітній рівень педагогічного училища кваліфікаційному рівню «бакалавр»? Чи може працівнику закладу дошкільної освіти, який має кваліфікацію «вихователь дошкільного садка» та спеціальність дошкільне виховання, бути присвоєно звання «вихователь-методист» при 9 тарифному розряді? Який найвищий тарифний розряд можуть мати працівники закладів дошкільної освіти, якщо закінчили педучилище, при атестації?

Щодо відповідності освіти, здобутої у 1974 році в Кременчуцькому педагогічному училищі, базовій або неповній вищій педагогічній освіті

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» після набрання чинності цим Законом, тобто з 2014 року, диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра. Отже, здобута педагогом освіта відповідає освітньо-професійному ступеню молодшого бакалавра.

Щодо присвоєння звання «вихователь-методист» вихователю

Згідно з абзацом дванадцятим пункту 4.1. Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 року № 930 (далі ‒ Положення), атестація на відповідність займаній посаді з присвоєнням кваліфікаційних категорій проводиться щодо вчителів та викладачів усіх спеціальностей, а також щодо вчителів-дефектологів, методистів, вихователів, вихователів-методистів, соціальних педагогів, практичних психологів, логопедів, вчителів-логопедів, завідувачів логопедичними пунктами, педагогів-організаторів, концертмейстерів, художніх керівників, музичних керівників, інструкторів з фізкультури, праці та слухових кабінетів, які мають вищу педагогічну або іншу вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра (далі - повна вища освіта), зокрема:

вихователі-методисти, вихователі дошкільних навчальних закладів ‒ повну вищу педагогічну освіту зі спеціальності дошкільна освіта, дошкільне виховання або які мають дві освіти, одна з яких ‒ неповна вища педагогічна або базова педагогічна з цієї самої спеціальності, а друга ‒ повна вища педагогічна освіта за іншим фахом.

Тобто для атестації на категорію зазначена особа має додатково здобути повну вищу освіту за цим або іншим фахом.

Умови та порядок присвоєння педагогічних знань регулюються розділом V Положення. Відповідно до пункту 5.2. Положення педагогічне «вихователь-методист» може присвоюватися педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», здійснюють науково-методичну і науково-дослідну діяльність, мають власні методичні розробки, які пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами або професійними об'єднаннями викладачів професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти.

При цьому звертаємо увагу, що відповідно до пункту 5.4. розділу V Положення педагогічним працівникам, які мають базову або неповну вищу педагогічну освіту, можуть присвоюватися педагогічні звання «вихователь-методист» (для музичних керівників, інструкторів із фізкультури та вихователів дошкільних навчальних закладів), «старший учитель», «старший вихователь», якщо стаж їх педагогічної діяльності становить не менш як 8 років та якщо вони мають найвищий тарифний розряд.

Якщо зазначена Вами особа, відповідає цим вимогам, то їй може бути присвоєне звання «вихователь-методист».

Щодо найвищого тарифного розряду, що може бути встановлений випускникам педагогічного училища

Відповідно до схеми тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298, посади вихователів та вихователів-методистів можуть мати 10-14 розряди за Єдиною тарифною сіткою.

Відповідно до додатка 9 Схеми тарифних розрядів посад керівних та педагогічних працівників дитячих дошкільних навчальних закладів усіх типів і найменувань (крім дитячих будинків), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України 26.09.2005 року № 557, фахівцям, які не мають освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста (до введення в дію Закону України «Про освіту» ‒ середньої спеціальної освіти), установлюється 10 тарифний розряд.

У той же час фахівцям, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра (до введення в дію Закону України «Про освіту» ‒ вищу освіту), установлюється 11 тарифний розряд.

Зважаючи на те, що зазначена Вами особа має диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта), то їй можна встановити 10-11 тарифний розряд, оскільки відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників вона не може мати категорію.

Аналітичний центр АМУ

Як провести реорганізацію (злиття чи приєднання) двох закладів освіти (ЗОШ І-ІІІ ступенів та гімназії 5-9 класів), розташованих на одній території, та оголошення конкурсу на посаду директора?

Відповідно до абзацу пʼятого частини другої статті 66 Закону України «Про освіту» повноваження здійснювати реорганізації закладу освіти, у тому числі шляхом злиття, належить до компетенції засновника, тобто, наприклад, міської ради. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про загальну середню освіту» повноваження з реорганізації закладу загальної середньої освіти належить засновнику, який готує відповідне рішення. При цьому відповідно до частини другої цієї ж статті у разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов’язаний забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Кодексу законів про працю України у разі реорганізації підприємства, установи, організації колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін. Також згідно з частиною четвертою статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Оскільки під час реорганізації змінюються умови праці керівника закладу загальної середньої освіти (у цьому випадку двох керівників), то варто скористатись нормою частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України, а саме: у звʼязку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці ‒ систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших ‒ працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. У такому разі, якщо керівники цих закладів загальної середньої освіти погоджуються зі змінами умов праці, то продовжують свою діяльність на запропонованих їм посадах до внесення нових змін у законодавстві (готується до розгляду новий Закон України «Про загальну середню освіту»). У разі незгоди трудові відносини із керівником закладу загальної середньої освіти припиняються й засновником оголошується конкурс відповідно до Закону України «Про освіту».

Звертаємо увагу, що якщо шляхом реорганізації закладів буде злиття і жоден із керівників не погодиться перейти на іншу посаду (наприклад, заступника), то проведення конкурсу на посаду керівника закладу освіти є обов’язковим; якщо шляхом реорганізації закладів буде обрано приєднання, то на посаді залишиться той керівник, до очолюваного яким закладу приєднується інший заклад освіти. Під скорочення потрапить у такому разі керівник закладу освіти, який приєднується.

Аналітичний центр АМУ

Яким є порядок створення ліцею на базі закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів?

Відповідно до підпункту пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про освіту» переоформлення установчих документів закладів освіти з метою приведення їх у відповідність із цим Законом здійснюється протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про освіту» «повна загальна середня освіта має три рівні освіти: початкова освіта тривалістю чотири роки (початкова школа); базова середня освіта тривалістю п’ять років (гімназія); профільна середня освіта тривалістю три роки (ліцей)». Згідно з частиною шостою статті 22 Закону України «Про освіту» статус, організаційно-правова форма, тип закладу освіти визначаються засновником і зазначаються в установчих документах закладу освіти, а відповідно до частини четвертої цієї статті заклад освіти може здійснювати освітню діяльність одночасно на різних рівнях освіти та за різними видами освіти, утворювати для цього структурні підрозділи.

Оскільки статут закладу загальної середньої освіти затверджується на тривалий час, то організаційно-правова форма його діяльності має враховувати всі рівні, за якими надаватиметься у ньому освіта, незалежно від термінів впровадження нових програм.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про освіту» заклад загальної середньої освіти, що реалізує освітні програми на декількох рівнях загальної середньої освіти, має тип закладу вищого рівня, на якому провадиться освітня діяльність.

Отже, якщо у на базі закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів буде утворено заклад освіти, що здійснюватиме надання освітніх послуг на трьох рівнях: початкова школа, гімназія, ліцей, – то при затвердженні Статуту в новій редакції назву закладу буде визначено як Ліцей (№, власна назва) / назва міської ради / назва області.

Наприклад, Ліцей «Перспектива» імені Лесі Українки (назва) міської ради (назва) області.

Примірний статут закладу загальної середньої освіти затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 29.04.2002 року № 284. Цим документом можна користуватись під час розроблення статуту ліцею у частині, що не суперечить законам України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту».

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про освіту» засновник закладу освіти або уповноважена ним особа затверджує установчі документи закладу освіти, їх нову редакцію та зміни до них. Таким чином, рада, як засновник, затверджує статути закладів освіти.

Аналітичтиний центр АМУ

Чи оголошується конкурс на посаду керівника закладу під час переведення ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 (педагогічного та учнівського колективу) у нову збудовану школу № 5?

Зважаючи на це, оголошувати конкурс на керівника закладу не потрібно, оскільки трудовий договір із чинним керівником не розірвано.

Аналітичний центр АМУ

При розрахунку субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об'єднаних територіальних громад враховується: Xi - кількість сільського населення об’єднаної громади; X – кількість сільського населення всіх об’єднаних територіальних громад; Yi - площа території об’єднаної територіальної громади; Y - площа територій усіх об’єднаних територіальних громад. Дані органів місцевого самоврядування та КМУ відрізняються. З яких джерел (державні статистичні дані, дані органів місцевого самоврядування...) КМУ бере дані щодо кількості сільського, міського населення? Яка правова основа взятих даних?

Для здійснення розподілу субвенції використовувалися статистичні дані щодо чисельності наявного населення (за оцінкою) станом на 01.01.2016, надіслані Держстатом листом від 06.01.2017 № 10.2-15/4-17.

Відповідно до Положення про Державну службу статистики України (далі - Держстат), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 р. № 481 Держстат відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, організовує і проводить статистичні спостереження за соціально-економічними та демографічними явищами і процесами, екологічною ситуацією в Україні та її регіонах шляхом збирання форм державної статистичної звітності та проведення спеціально організованих статистичних спостережень (переписів, одноразових обліків, опитувань, вибіркових обстежень, у тому числі населення (домогосподарств). Для виконання покладених на нього завдань Держстат має право застосовувати під час проведення державних статистичних спостережень щодо фізичних осіб, які підлягають таким спостереженням, методи опитування з використанням телефонного, поштового зв’язку, а також безпосереднього відвідування працівниками органів державної статистики та тимчасовим персоналом, який залучається до проведення статистичних спостережень, їх житлових і господарських приміщень і будівель, земельних ділянок тощо; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв’язку та іншими технічними засобами.

До основних завдань Держстату, зокрема належить надання державним органам та органам місцевого самоврядування статистичної інформації в обсягах, за формами і в строки, визначені планом державних статистичних спостережень або окремими рішеннями Кабінету Міністрів України та проведення моніторингу і задоволення потреб користувачів у статистичній інформації.

У міжпереписний період Держстат відповідно до плану державних статистичних спостережень, який щорічно затверджується постановою Кабінету Міністрів України та згідно із Методикою проведення розрахунків (оцінок) чисельності населення, затвердженою наказом Держстату від 25 грудня 2014 року № 402, здійснює поточні розрахунки (оцінки) чисельності наявного населення по Україні в цілому, областях, районах, міськрадах, міських населених пунктах на підставі даних останнього перепису населення, а також адміністративних даних про реєстрацію народжень, смертей, які надають територіальні органи Міністерства юстиції України, та реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання, які надають територіальні підрозділи Державної міграційної служби України.

Наразі Асоціація міст України спільно з Міністерством регіонального розвитку опрацьовує питання щодо проведення розрахунків субвенції на основі даних про чисельність населення з реєстру територіальної громади, який ведуть виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (статтею 37¹ Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Вертикальні вкладки

Пошукова форма