13 / Квітень, 2020

Маску надягають медпрацівники, щоб захиститися під час контакту з пацієнтами та/чи біологічними виділеннями від них (наприклад, для прийому пацієнта з кашлем).

Також медичні працівники надягають маску під час процедур і маніпуляцій, що вимагають стерильності. Це потрібно, щоб захистити пацієнтів від впливу інфекційних агентів, які можуть переноситися в носі та/або роті (наприклад, під час люмбальної пункції).

Пацієнти з кашлем та іншими проявами ГРВІ також надягають маску, щоб обмежити потенційне розповсюдження респіраторних виділень, які можуть містити інфекційні агенти. Також маску надягають на вимогу органів влади. 

Протиаерозольний респіратор — засіб, призначений для захисту органів дихання. CDC не рекомендує населенню носити респіратори FFP2/FFP3 для захисту від респіраторних захворювань, зокрема COVID-19. Ці респіратори призначені для медичних працівників, які надають допомогу інфікованим людям.

Деякі процедури (інтубація трахеї, неінвазивна вентиляція, трахеотомія, серцево-легенева реанімація, ручна вентиляція перед інтубацією та бронхоскопією, збір мокротиння) називають аерозоль-генеруючими процедурами. Під час цих процедур для захисту від дрібнодисперсних аерозолів використовують респіратори першого та другого ступенів захисту (P3 і P2 за європейською класифікацією).

Детальніше про засоби індивідуального захисту, а також правила їх надягання, знімання та утилізації дивіться тут.

 

 

 

  

Сторінку розроблено в рамках проекту
«Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (ПУЛЬС)