• тарифікація медичних послуг, що підлягають оплаті в рамках реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення (програми медичних гарантій), відбувається без урахування медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги, що має наслідком невідповідність тарифів фактичним витратам закладів та призводить до неможливості надання пацієнтам медичної допомоги належного обсягу та якості;
• спроможність системи охорони здоров’я в Україні впливати на демографічну ситуацію, покращення стану здоров’я та підвищення рівня якості життя населення є обмеженою внаслідок втрати профілактичної складової в організації надання медичної допомоги;
• рівень забезпечення організаційних, фінансових, інформаційних, кадрових, технічних, технологічних та інших ресурсних потреб системи охорони здоров’я є вкрай недостатнім для задоволення потреб населення у рівному його доступі до своєчасної, якісної та безпечної медичної допомоги;
• кадрове забезпечення системи охорони здоров’я характеризується відсутністю послідовної стратегії забезпечення галузі спеціалістами необхідного профілю, що спричиняє відтік із галузі високопрофесійних фахівців та молодих спеціалістів тощо.

• поетапне включення до тарифів на медичні послуги вартості медикаментів і витратних матеріалів, які є необхідними для надання медичних послуг у рамках програми медичних гарантій;
• напрацювання вертикальної інтегрованої системи контролю за якістю надання медичної допомоги;
• впровадження ключових показників ефективності для керівників закладів охорони здоров’я та розроблення правил поведінки працівників сфери охорони здоров'я; введення, починаючи з 1 січня 2022 року, індикаторів якості надання первинної медичної допомоги;
• запровадження ключових показників ефективності для керівників закладів охорони здоров’я державної та комунальної форм власності;
• започаткування ефективної системи моніторингу надання медичних послуг за програмою медичних гарантій;
• створення умов для можливості застосування міжрегіональних клінічних маршрутів пацієнта при наданні екстреної медичної допомоги;
• розрахунок та встановлення під час розроблення і затвердження порядку реалізації програми медичних гарантій на відповідний календарний рік коригувальних (підвищених та понижених) коефіцієнтів до тарифів на медичні послуги, які надаються закладами охорони здоров’я, у тому числі клініками та/або лікувально-діагностичними підрозділами наукових установ медичного спрямування, клінічними базами закладів освіти у сфері охорони здоров’я відповідного профілю/університетськими клініками/університетськими лікарнями, та які характеризують складність пролікованих випадків та інтенсивність використання ресурсів для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у сфері охорони здоров’я;
• опрацювання питання щодо доцільності об’єднання вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в один вид – спеціалізована медична допомога;
• удосконалення електронної системи охорони здоров’я, зокрема за результатами проведення аудиту її впровадження, шляхом розширення роботи цієї системи, створення нових модулів і компонентів з метою її поширення на сферу громадського здоров’я, застосування щодо реабілітації у сфері охорони здоров’я, донорства крові та її компонентів, контролю якості наданих послуг та уникнення подвійного фінансування з різних джерел наданих населенню послуг, переважно реабілітаційних, забезпечення захисту персональних даних в електронній системі охорони здоров’я.

• поетапно впроваджувати зміни усіх видів медичної допомоги з попередніми організаційними заходами та відповідним на те фінансуванням;
• забезпечити розробку необхідної нормативно-правової бази під трансформацію охорони здоров’я;
• поступово покращувати матеріально-технічну базу з державного та місцевих бюджетів;
• забезпечити навчання медичних працівників для роботи на новому високотехнологічному медичному обладнанні, що було придбано у 2020 році, та достойну оплату праці;
• проводити виважену та правдиву інформаційну політику та забезпечувати якісні комунікації з громадами щодо подальших кроків реформування надання вторинної, третинної, екстреної, паліативної медичної допомоги та медичної реабілітації;
• виділити додатково кошти з державного бюджету для погашення заборгованості із заробітної плати медичним працівникам з нарахуваннями;
• передбачити перехідний період для закладів охорони здоров’я, які було  передано з районного рівня на рівень сільських, селищних, міських територіальних громад, для можливості покращання матеріально-технічної бази та пом’якшити вимоги до цих медичних закладів для підписання договорів з НСЗУ;
•  переглянути вартість тарифів на пакети Програми медичних гарантій у сторону збільшення;
• створити економічні, правові та організаційні механізми, що забезпечать розвиток мережі закладів охорони здоров'я;
• розробити закон про Порядок створення, припинення закладів охорони здоров'я, особливості діяльності та класифікацію закладів, як передбачено статтею 16 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801 «Основи законодавства про охорону здоров’я».
• повернути відмінену норму Закону №2168, що обсяг коштів Держбюджету, що спрямовуються на реалізацію програми медичних гарантій, щорічно визначається в Законі України про Державний бюджет України як частка валового внутрішнього продукту (у відсотках) у розмірі не менше 5 відсотків валового внутрішнього продукту України та оплати праці медичних працівників, що є не меншою за 250 відсотків середньої заробітної плати.

На думку АМУ, тільки належне фінансування галузі охорони здоров’я з державного бюджету дозволить забезпечити реалізацію державних фінансових гарантій надання необхідних пацієнтам гарантованих послуг з медичного обслуговування та лікарських засобів належної якості.