Консультації

Консультації органам місцевого самоврядування надають регіональні консультанти Офісів реформ в РВ АМУ перейти до контактів.

 

Чи може бути присвоєно черговий ранг посадовій особі місцевого самоврядування в межах п’ятої категорії посад проти якої в серпні 2018 року було відкрито кримінальне провадження?

Визначаючи правові підстави присвоєння чергового рангу посадовій особі органу місцевого самоврядування, насамперед, необхідно керуватися загальними принципами служби, зазначеними в статті 4 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон № 2493-III). Серед основоположних принципів – це верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав та свобод людини і громадянина;  правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; самостійності кадрової політики в територіальній громаді.

            Частиною 7 статті 15 Закону № 2493-III встановлений виключний перелік умов, невідповідність яким може бути підставою для затримки присвоєння чергового рангу – це успішне відпрацювання на займаній посаді протягом періоду, який не менший за 2 роки.

            Отже, якщо протягом  2 років і більше обіймання посади особа не мала дисциплінарних стягнень за невиконання посадових обов’язків, пройшла успішну атестацію, має заохочення за сумлінне виконання обов’язків, то законні підстави не присвоювати черговий ранг відсутні.

            Щодо наявного кримінального провадження, то відповідно до тієї ж частини 7 статті 15 Закону  № 2493-III та статті 62 Конституції України, відповідно до якої «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду», наявність такого провадження не означає винуватість особи у вчиненні злочину.

            Оскільки інші додаткові умови для присвоєння чергового рангу аніж ті, які зазначені в частині 7 статті 15 Закону  № 2493-III законодавством не передбачені, їх дотримання є підставою для призначення чергового рангу посадовій особі місцевого самоврядування.

Щодо правомірності ведення відеозйомки та оприлюднення відеоматеріалів. Щодо правомірності відмови в прийомі у неприйомні дні.

Запитання: Останнім часом до посадових осіб селищної ради почав звертатися голова громадської організації (з 5 членів) щоразу з іншими питаннями (виділення коштів обласній лікарні на придбання апаратури, здійснення розмітки доріг та іх негайного ремонту протягом двох тижнів, забезпечення побудови пандусів у барах та магазинах селища, ремонту ванної кімнати особи з особливими потребами та забезпечення особи інвалідним візком та іншими) вимагаючи негайного, протягом тижня або двох їх вирішення, відволікаючи посадових осіб від виконання обов'язків  у прийомні, а в основному і не в прийомні дні. Розмови ведуться не в конструктивному руслі, а з постійним перебиванням відповіді і з висловлюванням суб'єктивної думки голови ГО. Під час цього постійно ведеться відеозйомка моб. тел. супроводжуючою особою, а відзняті матеріали оприлюднюються у блозі голови ГО у форматі, який вибирає голова ГО (відрізки відеоматеріалу). Наскільки правомірне здійснення та оприлюднення такої зйомки? Чи правомірна відмова в прийомі у неприйомні дні?
Аналітичний центр АМУ роз'яснює.
Щодо правомірності ведення відеозйомки та оприлюднення відеоматеріалів.
 
Статтею 34 Конституції України передбачено:
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
 
Закон України «Про інформацію»
Стаття 5. Право на інформацію
1. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
 
Цивільний кодекс України
Стаття 302. Право на інформацію
1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.
 
Під час виконання службових обов'язків посадова особа органу місцевого самоврядування є не фізичною особою, а суб'єктом владних повноважень, визначення якого надано в статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
У цьому аспекті особливе значення має рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 р. № 2-рп/2012, в п.3.3 якого зазначено, що, вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім’ї, Конституційний Суд України виходить з того, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається у кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов’язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не лише гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. 
Таким чином, здійснення відеозйомки посадових осіб місцевого самоврядування під час виконання ними службових обов’язків, є правомірною дією, якщо при цьому не порушуються права таких осіб як приватних осіб та не здійснюються перешкоди у діяльності органу місцевого самоврядування.
Отже, оприлюднення відеоматеріалів, які були отримані правомірно, не буде вважатися протиправними діями, якщо інформація в них достовірна, не спотворена та не містить протиправних закликів. В іншому випадку орган місцевого самоврядування чи посадова особа може звернутися до суду за захистом про спростування недостовірної інформації.
 
Щодо правомірності відмова в прийомі у неприйомні дні.
Обов’язок проводити особистий прийом громадян покладено на керівників та інших посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян Законом України «Про звернення громадян» (ст. 22).
Виходячи зі змісту статті 22 Закону до обов’язків посадових осіб віднесено здійснення прийому громадян у порядку, визначеному селищним головою. Оскільки посадові особи органів місцевого самоврядування виконують і інші обов’язки, покладені на них законодавством та посадовими інструкціями, не здійснення особистого прийому громадян поза затвердженим порядком та графіком такого прийому не може вважатися неправомірними діями.
 
Працівник селищної ради під час позачергових виборів народних депутатів був обраний головою ДВК, розпорядженням голови був увільнений від виконання службових обов'язків на період виборчого процесу, з 05.07.2019 до дня припинення повноважень виборчої комісії. Чи потрібно оформлювати розпорядження про початок виконання службових обов’язків де прописувати що працівник вважається таким, що приступив до виконання службових обов’язків з 10 серпня 2019 року. Чи достатньо буде надати у бухгалтерію довідку про виконання обов’язків члена виборчої комісії, де вказано період роботи голови ДВК.

Оскільки у розпорядженні голови було зазначено, що службовець тимчасово увільняється від виконання службових обов’язків на період виборчого процесу, а саме до припинення повноважень виборчої комісії, достатньо буде надати належним чином оформлену довідку, в якій буде зазначена дата припинення повноважень комісії. Поновлення виконання службових обов’язків у такому випадку буде відбуватися автоматично.

ОТГ є засновником будинку дитячої творчості. На території району є районна музична школа. Районна рада планує вийти зі складу засновників музичної школи та передати її в громаду. В разі прийняття музичної школи в ОТГ, чи може об’єднана громада об’єднати музичну школу і будинок дитячої творчості та створити на їх базі мистецьку школу? Якщо так, то як правильно оформити рішення? Дякую.
Щодо прийняття рішень радою ОТГ
Відповідно до пункту 30 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. При цьому звертаємо увагу, що реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється лише за рішенням місцевої ради.
Отже, рада ОТГ може прийняти рішення про створення шляхом реорганізації будинку дитячої творчості і музичної школи нової юридичної особи – мистецької школи.
 
Щодо оформлення відповідного рішення
Згідно з частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.
Таким чином, рада приймає рішення про утворення нової юридичної особи ‒ мистецької школи ‒ шляхом злиття двох окремих юридичних осіб: будинку дитячої творчості і музичної школи.
Надаємо орієнтовний приклад рішення ради ОТГ:
 
«Про створення Мистецької школи
(назва ради ОТГ)
 
Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України, статті 8 Господарського кодексу України, статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 25 Закону України «Про освіту», статті 14 Закону України «Про позашкільну освіту», Положення про мистецьку школу, затвердженого наказом Міністерства культури України від 09.08.2018 року №686, рада ….ОТГ
ВИРІШИЛА:
  1. Створити комунальний заклад «Мистецьку школу» (зазначити повну назву) шляхом злиття комунальних закладів освіти: Будинку дитячої творчості (код 00000000) і Музичної школи (код 11111111).
  2. Припинити діяльність юридичних осіб у результаті реорганізації шляхом злиття Будинку дитячої творчості (код 00000000) і Музичної школи (код 11111111).
  3. Утворити комісію по реорганізації шляхом злиття комунальних закладів освіти: Будинку дитячої творчості (код 00000000) і Музичної школи (код 11111111), що додається.
  4. Комісії з реорганізації шляхом злиття вжити заходів, пов’язаних з реорганізацією закладів освіти, в порядку, визначеному чинним законодавством України.
  5. Органу управління освітою ради ОТГ:
    1. Провести процедури реорганізації зазначених закладів освіти шляхом злиття відповідно до вимог чинного законодавства України.
    2. В установленому порядку повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, про припинення діяльності Будинку дитячої творчості (код 00000000) і Музичної школи (код 11111111).
    3. Розробити та затвердити статут Мистецької школи (повна назва закладу).
    4. Упорядкувати штатний розпис закладу відповідно до чинного законодавства.
  6. Встановити строк пред’явлення кредиторських вимог при реорганізації шляхом злиття вищезазначених закладів освіти терміном два місяці з часу оприлюднення відповідного оголошення.
  7. Контроль за виконанням цього рішення покласти на комісію (зазначити назву відповідної комісії та посаду, прізвище з ініціалами голови цієї комісії).
 
Голова ради ОТГ»
Аналітичний центр АМУ
Доброго дня! До нашої ОТГ приєднано ще одну сільську раду. Як правильно прийняти/перевести директора школи приєднаної сільської ради, який працює на посаді по контракту, укладеного з відділом освіти РДА? Термін дії контракту спливає в 2021 році.

Відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Таким чином, факт передачі навчального закладу від РДА до ОТГ не може бути підставою для припинення трудового договору (звільнення працівника).

У той же час змінюється засновник закладу освіти, що спричинює зміну назви закладу. Про зміну назви закладу освіти робиться відповідний запис у трудову книжку відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої у Мінюсті 17.08.1993 за № 110.

Так, пунктом 2.15 вказаної Інструкції передбачено:

«2.15. Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування – наказ (розпорядження), його дата і номер.».

Рекомендуємо вносити зміни назви закладу освіти до трудових книжок працівників після відповідної реєстрації у державного реєстратора.

Оскільки рада ОТГ набуває повноважень засновника закладу освіти, кадрові рішення щодо подальшого перебування на посаді керівника закладу освіти вона зможе приймати відповідно до чинного законодавства після припинення строкової трудової угоди.

Аналітичний центр АМУ

Доброго дня! Просимо надати консультацію з наступного питання. Згідно абзацу 4 статті 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради приймаються шляхом затвердження відповідною радою. Чи може міський голова, своїм розпорядженням , звільнити керуючого справами виконавчого комітету за невиконання його доручень та обовязків визначених рішенням виконавчого комітету "Про розподіл функціанальних обовязків, між міським головою, секретарем... та керуючим справами виконкому"?

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Частиною третьою статті 147-1 КЗпП України визначено, що працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (абз. 3 ч.1 ст. 10) визначено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою.

Таким чином звільнення з посади керуючого справами виконавчого комітету міської ради, як захід дисциплінарного стягнення, має відбуватися на підставі рішення відповідної ради.

 

Додатком 52 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №525 «Про внесення змін у додатки до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. №268» передбачено посаду лише заступника голови ради. Посада заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів в даному додатку відсутня. Чи правомірно вважати відсутність посади у додатку 52 Постанови як крок до скорочення посади у штатному розписі?

Організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Конституцією України, Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Усі інші питання, не врегульовані законодавчими актами, регулюються підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ієрархії нормативно-правових актів за їх юридичною силою у правовій системі України, підзаконні нормативно-правові акти не можуть суперечити актам законодавства і застосовуються до тих правовідносин, які не врегульовані законодавчими актами.

Законами України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (№ 2493-III) та  «Про місцеве самоврядування в Україні» (№ 280/97-ВР) не передбачено і не було передбачено  в структурі районних у містах радах такої посади як «Заступник голови ради з питань діяльності виконавчого органу». Зокрема, статтею 56 Закону № 280/97-ВР чітко встановлено, що   районна, районна у місті рада обирає заступника голови, а обласна рада – заступників голови, виключно з числа депутатів відповідної ради. З цього положення випливає, що призначення/обрання інших заступників голови відповідної ради не з числа депутатів, не відповідає приписам Закону № 280/97-ВР.

 Постанова Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 р. (зі змінами) є підзаконним нормативно-правовим актом, який регулює виключно правовідносини у сфері оплати праці посадових та службових осіб органів місцевого самоврядування. Даним нормативно-правовим актом не регулюються правовідносини щодо системи місцевого самоврядування, організації та діяльності, правового статусу  органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Внесення Постановою КМУ від 19.06.2019 р. № 525 змін до Постанови КМУ від 09.03.2006 р. № 268, є приведенням положень останньої у відповідність з положеннями Закону № 280/97-ВР.

Таким чином, штатний розпис районної у місті ради має бути приведений у відповідність до законодавства шляхом затвердження його у новій редакції без посади «Заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів ради».

 

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №525 «Про внесення змін у додатки до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. №268» внесено зміни у додатки до постанови №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Додатком 52 Постанови передбачено оклад для посади лише заступника голови ради, посада заступника голови районної в місті ради з питань діяльності виконавчих органів в даному додатку відсутня. Чи можна вважати дані посади аналогічними та встановлювати їм однаковий посадовий оклад?

Організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Конституцією України, Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Усі інші питання, не врегульовані законодавчими актами, регулюються підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ієрархії нормативно-правових актів за їх юридичною силою у правовій системі України, підзаконні нормативно-правові акти не можуть суперечити актам законодавства і застосовуються до тих правовідносин, які не врегульовані законодавчими актами.

Законами України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (№ 2493-III) та  «Про місцеве самоврядування в Україні» (№ 280/97-ВР) не передбачено і не було передбачено  в структурі районних у містах радах такої посади як «Заступник голови ради з питань діяльності виконавчого органу». Зокрема, статтею 56 Закону № 280/97-ВР чітко встановлено, що   районна, районна у місті рада обирає заступника голови, а обласна рада – заступників голови, виключно з числа депутатів відповідної ради. З цього положення випливає, що призначення/обрання інших заступників голови відповідної ради не з числа депутатів, не відповідає приписам Закону № 280/97-ВР.

 Постанова Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 р. (зі змінами) є підзаконним нормативно-правовим актом, який регулює виключно правовідносини у сфері оплати праці посадових та службових осіб органів місцевого самоврядування. Даним нормативно-правовим актом не регулюються правовідносини щодо системи місцевого самоврядування, організації та діяльності, правового статусу  органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Внесення Постановою КМУ від 19.06.2019 р. № 525 змін до Постанови КМУ від 09.03.2006 р. № 268, є приведенням положень останньої у відповідність з положеннями Закону № 280/97-ВР.

Таким чином, у структурні і штаті районної у місті ради посада «Заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів ради» не передбачена законодавством України. Відповідно не можна вважати посаду «Заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів ради» аналогічною посаді «Заступника голови районної у місті ради».

 

Заклад охорони здоров'я реформовано в КНП. Як встановити оплату праці керівнику та працівникам закладу? Якими нормативними актами керуватися і що потрібно врахувати?

У відповідь на Ваше запитання слід зауважити наступне. Асоціація міст зверталася з цим питанням до МОЗ України, оскільки його порушують багато органів місцевого самоврядування. Міністерство надало наступне роз’яснення.

Існують Методичні рекомендації з питань перетворення закладів охорони здоров’я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства з рекомендаціями щодо організації оплати праці персоналу комунального некомерційного підприємства, розміщені на офіційному сайті міністерства.

Відповідно до ч. 15 ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (далі – Основи законодавства) заклади охорони здоров’я (далі – ЗОЗ), утворені в результаті реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров’я - державних та комунальних установ, можуть мати відокремлене майно (в тому числі кошти), закріплене за ними на праві оперативного управління, самостійний баланс, самостійно затверджувати штатний розпис, мати рахунки в установах банків, печатки. Порядок оплати праці працівників ЗОЗ, що діють у формі комунальних некомерційних підприємств, встановлюється у відповідності до Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), Закону України «Про оплату праці», інших законів та підзаконних актів, що встановлюють соціальні гарантії працівників та регулюють оплату праці.

     Статтею 97 КЗпП та статтею 15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Розмір оплати праці працівникам закладу визначається керівником закладу та регламентується колективним договором. З методичними рекомендаціями можна ознайомитися за наступним посиланням (https://moz.gov.ua/uploads/0/3562-moz_metod_recomendations_autonomization_2018_ua_final_web.pdf

 

Просимо надати розяснення з наступного питання. Селищна рада відповідно до свого рішення утворила комунальний заклад " Селищний центр фізичної культури і спорту", даний заклад не є позашкільним навчальним закладом. До штатного розпису закладу введено посади інструкторів з фізкультури. Наразі готуєм колективний договір даного заклуду. Підскажіть яку додаткову відпустку ми можем визначити для інструкторів фізкультури, чи у них буде тільки щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні.

Статтею 74 Кодексу законів про працю України (далі ― КЗпП) і ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР , передбачено надання громадянам, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, щорічні (основна та додаткові) відпустки. Якщо спеціальним законом для певної категорії працівників не встановлена інша тривалість щорічної основної відпустки, то її тривалість має становити 24 календарних дні.

Надання певним категоріям працівників більш тривалої щорічної відпустки можливе за рахунок надання щорічної додаткової відпустки.

Види щорічних додаткових відпусток

Згідно зі ст. 76  КЗпП України  і ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки» до щорічних додаткових відпусток належать відпустки:

  • за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці відповідно до Списку № 1  (ст. 7 Закону про відпустки);
  • за особливий характер праці згідно зі Списком № 2  і працівникам із ненормованим робочим днем (ст. 8 Закону про відпустки);
  • інші відпустки, передбачені законодавством.

 

Оскільки посада інструктора з фізкультури передбачена у комунальному закладі, який не є позашкільним навчальним закладом, вона не входить до затверджених Списків № 1 та № 2. Відповідно не можливо надати такій категорії працівників додаткову щорічну відпустку з цих підстав. У даному випадку, на наш погляд, залишається варіант надання щорічної додаткової відпустки  працівникам з ненормованим робочим днем.  

У режимі ненормованого робочого дня працівники виконують роботу понад нормальну тривалість робочого часу. У законодавстві не встановлена тривалість перепрацювань, що допускаються для виконання трудових обов’язків та кількість випадків таких перепрацювань понад нормальний робочий день. Усе залежить від характеру і обсягу виконуваної роботи.

Разом з тим, як зазначено в Рекомендаціях № 7, такі перепрацювання не можуть бути систематичними.

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності може застосовуватися для керівників, фахівців і працівників, а саме для осіб:

  • праця яких не піддається точному обліку в часі;
  • робочий час яких за характером роботи ділиться на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
  • які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Конкретний перелік професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, на кожному підприємстві визначається колективним договором (п. 7 Рекомендацій № 7).

Зазвичай список професій, посад працівників з ненормованим робочим днем із зазначенням конкретної тривалості відпустки у межах її семиденної тривалості, тобто від 1 до 7 днів включно, затверджується на підприємстві як додаток до колективного договору. 

Вертикальні вкладки

 

 

  

Сторінку розроблено в рамках проекту
«Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (ПУЛЬС)